Високоякісне поєднання мемуаристики, есеїстики та художньої літератури. Описане життя рабинської родини Львова міжвоєнного періоду, трагедія Голокосту, власний порятунок у резиденції Митрополита Шептицького і в монастирях студитів, служба в польській армії, боротьба за державу Ізраїль, важкий шлях економіста-політолога у США та Японії. Основа цієї книжки – ідеї та діяльність братів Шептицьких. Автор свідчив про Митрополита Шептицького ще у Римі у 1959 році, співпрацював із постуляцією у процесі беатифікації. Для істориків, краєзнавців, широкого кола читачів.
Усі три книги Б. Забарко містять свідчення й спогади колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто, а також тих, кому вдалося вижити під чужим ім’ям чи документами на окупованій нацистами території України. Спогади людей, які пережили небачену в історії Катастрофу (Голокост, Шоа), вміщують документальний матеріал про трагічну долю українського єврейства під час нацистського геноциду. Йдеться про життя людей, приречених на загибель, які, зберігаючи свою людську сутність, опиралися ворогу, боролися за своє існування й перемогли смерть; про взаємини між євреями й неєвреями – колабораціоністами, байдужими співгромадянами й тими шляхетними і сміливими людьми – Праведниками народів світу, – завдяки яким автори спогадів пережили Голокост. Ці людські спогади – частинка пам’яті народу, тріумф пам’яті над забуттям, – мають велике наукове, виховне й гуманістичне значення. Вони спростовують фальсифікації тих, хто з політичних міркувань заперечує Голокост, недооцінює його чи намагається переглянути.
Біографія Ольги Рапай – це її твори. В її відношенні до праці є щось вражаюче просте, майже селянське. Світ її творів – оброблений наділ землі, вистраждана і прекрасна утопія. Вона далася великою ціною щоденної праці довжиною в ціле життя. Цей світ – завойоване право жити не там, куди тебе кидає ненажерлива влада та нелюдська естетика соціалістичного реалізму, а у тому прекрасному світі, який ти зліпив сам собі. Трагізм XX століття і цієї конкретної долі відступають. Ми потрапляємо у світ світлий і камерний. У майстерні пані Ольги – як у заново знайденій хаті. У цій хаті продовжують жити і українське село, і єврейське містечко, і витончена міська культура з легкою картавинкою пісень Вертинського. Єврейська і українська традиції немов сплелись у казковому та парадоксальному лукомор’ї. Так дійсно могло бути.
Мовчання Бога перед лицем страждань і зневіра та сподівання людяності – наскрізна тема творів Нобелівського лауреата, письменника Елі Візеля. Він писав: «Тиша Біркенау – це інша тиша, не схожа на жодну. У ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мовчання людяності в хорі нелюдства. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченням про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття – Голокост.
Елі Візель. Ніч. Світанок. День. Пер. з фр. – К.: Дух і літера, 2006. – 272 с. – ISBN 966-378-014-2
Ця книга – бажання залишити згадку про непідвладне часу мистецтво – театр. В основу книги покладено фотографії з вистав театру «ДАХ», створеного 1994 року в Києві знаним українським режисером Владиславом Троїцьким. «ДАХ» – відкрита територія для творчості, а його історія – це передовсім долі людей, які його формували. Книга містить аналітичні та публіцистичні тексти про театр та про особистостей, які долучилися до його творення. (more…)
