Есть особенное время между настоящим и прошлым. Оно отделяет состоявшуюся жизнь от всех остальных, длящихся в земном каждодневном измерении. Это время принадлежит памяти, отсюда она начинается и длится. работа памяти. У Бориса Лекаря есть большое преимущество, он был художником и воспоминания о нем имеют материальное подтверждение, насколько можно считать материальной работу художника, и cозданный им мир. Этому сопутствуют непременные рассуждения о духовности и растворению биографии в туманящемся пространстве дат и событий. Такова участь художника, в той же степени человека, как и творца, явления, по которому когда-нибудь станут оценивать самое время. О результатах остается только гадать, но основания такие есть, и почему бы не предаться этому занятию, мечтаниям, которые должны сохранить нас всех вместе, одним поколением в неясном будущем. (more…)
В рубриці «Проза» вміщено тексти Р. Кофмана «Пасторальная симфония, или как я жил при немцах», С.Алексеевич «Время second-hand. Конец красного человека» та Д.Соболєва «О человеческой пыли. Из «Книги сказок». Рубрика «Поезія» представлена віршами Ш.І.Габіроля, М.Юдковського, Л.Череватенка та Г.Фальковича (Вступне слово С.Черепанова). В рубриці «Наші публікації» читач знайде тексти Є.Меламеда «Красовский, известный по делу Бейлиса», Гаррі Ланга «Серед євреїв у Києві» (Публікація та вступ Р. Сербина), Кн. Н.С.Трубецької «О расизме» (Вступна стаття В.Скуратовського). Рубрика «Критика і публіцистика» представлена текстами Г.Естрайха «Київ. Мудреці та літературна молодь», М.Бубера «Шлях людини за хасидським вченням», В.Черніна ««Нет тут Божьих казаков». Религиозная жизнь советского єврейства и еврейская советская литература 60-х–80-х гг.». Розділ «Епістолярія» подарує читачеві листування В.Некрасова (Публікація Т. Рогозовської). Рубрику «Єврейський Київ» розкриває стаття М.Кальницького «Вблизи «Жидовских ворот»». В рубриці «Мистецтво» увазі читача представлені стаття Є.Котляра «Иудаика Павла Жолтовского»» та інтерв’ю з Л.Журавльової з Ю.Норштейном «Мне рано дали понять, что я не такой, как другие». В заключній рубриці «In memorial» вміщені тексти Л.Фінберга «Свет Бориса Лекаря» та В.Мельниченко «Памяти Ады Рыбачук».
Детальніше – на сторінці, присвяченій ХХ числу альманаху «Єгупець»
Художньо-публіцистичний альманах «Єгупець», №20. Редколегія: Г.Аронов, М.Петровський (гол. ред.), В.Богуславська, Ю.Веретеннікова, Є.Захаров, Г.Ліхтенштейн (відп. секр.), А.Павлишин, В.Радуцький, П.Рихло, К.Сігов, Л.Фінберг (заст. гол. ред.) – К.: Дух і Літера, 2011.– 386 с.
Пропонуємо вашій увазі повний текст альманаху в електронному вигляді
Інші номери альманаху: №22, №21, №20, №19, №18, №17, №16, №15, №14, №13, №12, №11, №10, №9, №8
Виставка проходила в Національному Художньому музеї України з 20 серпня по 13 вересня 2009 року.
Організатори виставки:
- Національний Художній музей України
- Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА
Куратор: Олена Агамян
Виставка презентувала творчий доробок Люби Рапопорт, одного з найцікавіших художників сучасності. Любов Рапопорт народилася в сім’ї відомих українських живописців. Атмосфера творчої праці, що панувала в родині, допомогла Любі рано визначити свій шлях у мистецтві. Від батька, пейзажиста Бориса Рапопорта, у Люби тонке розуміння життя природи. Від матері, Ганни Файнерман, емоційно-експресивне ставлення до кольору та любов до українського народного мистецтва. Але якщо у Ганни Файнерман любов до народного мистецтва проявилася у святковій декоративності полотен, то творчості Люби притаманне фольклорне сприйняття світу, де буденне органічно перетинається з космічним. Серед робіт, що були представлені на виставці, – галерея портретів 70-років. На кожному з них – людина яскравої індивідуальності, творча еліта епохи. Точний, дещо гротесковий малюнок, увага до внутрішнього світу портретованих – все підкреслює неповторність кожної особистості. Люди, що з’явилися на полотнах художниці на межі тисячоліть, не є портретними зображеннями конкретних осіб. «Я не знаю, звідки вони приходять. Мені здається, що спочатку я їх малюю, а потім вже зустрічаю десь на зупинці, чи в супермаркеті», – так коментує сама Люба появу нових персонажів. Герої її полотен настільки захоплені творчим процесом споглядання, що, здається, розчинили свою особистість у вічній красі природи. Художницю, як і її героїв, приваблюють не тільки затишні куточки Києва, а й життя мегаполісу часів розрухи та нескінченної реконструкції. Драматично-експресивні, ці пейзажі вражають своєю емоційною театральністю. Але за цією театральністю – всеосяжна багатоплановість повсякденності. Життя міста та буття його мешканців, драматичний, дещо парадоксальний колорит полотен, енергійна, іноді шокуюча поверхня, з використанням різних фактур та лесувань. На виставці вперше широко показані автопортрети Люби – іронічні та експресивні, зворушливі, і навіть сентиментальні. «Автопортретом» можна назвати і альбом художниці, що вийшов і був презентований у червні цього року у НХМУ. Для багатьох прихильників творчості Люби Рапопорт це видання стало відкриттям не лише завдяки якісним репродукціям, що дають можливість простежити творчий шлях художниці, а й неочікуваним мемуарним нотаткам Люби. Виставка презентувала близько 100 творів живопису та графіки.
Олена Агамян
З 18 листопада по 2 грудня 2008 року в Київському музеї російського мистецтва відбулась виставка живопису Й. Островського «Одеса – Єрусалим».
Організатори виставки:
- Київський музей російського мистецтва
- Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства НаУКМА
Виставка проводилась за підтримки Голландського Гуманітарного Фонду (Dutch Jewish Humanitarian Fund)
ЙОСИП ОСТРОВСЬКИЙ (1935, Шепетівка – 1993, Єрусалим)
Місце народження: Шепетівка, Україна. Освіта: Відділення живопису Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова. Виставки (персональні та групові): в Україні, Росії, Ізраїлі, США, Канаді, Англії, Франції, Німеччині, Італії, Японії, Австралії, Угорщині, Югославії, Болгарії, Єгипті. Роботи художника перебувають у музеях, галереях і приватних колекціях Ізраїлю, Росії, США й інших країн. З 1989 року жив і працював в Ізраїлі Звання: Член Спілки художників СРСР. Член Спілки художників Ізраїлю. Член Всесвітньої асоціації художників та скульпторів. Головний художник міста Сдерота (Ізраїль).
ВІКНО В СВІТ ТВОРІВ ЙОСИПА ОСТРОВСЬКОГО
Йосип Островський – один з найвідоміших у світі одеських художників, знакове ім’я в історії художньої Одеси другої половини ХХ століття. Його твори можна впізнати з першого погляду: вони сумні й радісні одночасно. Йосип Островський народився в невеликому провінційному містечку Шепетівці (Україна). Художній талант виявився в нього вже в ранньому віці. Коли Йосипові було 15 років, він вступив на художнє відділення Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова, а в 20 років став членом Спілки художників СРСР. Йосип Островський завжди був проти визначення його творчості стандартними фразами й не любив «стилістичних класифікацій». Він говорив: «Я – художник. Не «реаліст» і не «модерніст». Просто художник. Тільки так я вільний і можу відобразити на полотні свою філософію». Майстерня Йосипа Островського стала своєрідним осередком культури в Одесі. Саме тут збиралася творча інтелігенція: поети, художники, письменники й журналісти. Картини Йосипа Островського колекціонували Зіновій Гердт, Аркадій і Костянтин Райкіни, Михайло Козаков, Олександр Кайдановський, Петро Тодоровський, Михайло Жванецький і багато інших. З 1960-х рр. він починає писати картини на єврейську тематику. Найбільшу популярність здобули твори художника 70-90-х рр., засновані на дитячих спогадах про життя єврейського містечка. От дідусь молиться в синагозі, мати запалює суботні свічі, родина за святковим столом… З дитячих вражень одна за одною народжувалися картини, що згодом склали знаменитий «єврейський цикл». Найчастіше це портрети: містечкові єврейські музиканти, ремісники, єврейські мудреці… Є серед «єврейських» творів Островського й сюжетні полотна за мотивами Тори й Танаха. Про них він казав: «Вічні теми хвилюють усіх. Мова мистецтва, почуттів не знає меж. Що глибше ти сягаєш у душу свого народу, то зрозуміліше твоє мистецтво іншим». У 1989 році художник важко занедужав і переїхав з родиною до Ізраїлю. Ізраїльські лікарі подарували йому 4 роки повноцінного творчого життя. Він брав участь в ізраїльських і закордонних виставках і конкурсах, був головним художником міста Сдерота. Як і колись, невтомно писав, створював проекти художнього оформлення міста, викладав. У 1990 р. Йосип Островський на запрошення англійського мецената двічі їздив до Лондона. 1992 р. Йосип Островський стає переможцем конкурсу на оздоблення нового будинку Вищого Суду Справедливості Ізраїлю. Здійснити проект не вдалося. У переддень Йом-Кіпуру (Судного дня) 1993 року художник покинув цей світ, а мистецтво його залишатиметься з нами завжди. (more…)
The artist Zoya Lerman was born and lives in Kyiv, Ukraine. This book about her personal and creative life is based on her own recollections and stories recounted by her friends and collegues in the art world. Paintings and drawings presented in the book can tell the story of Zoya Lerman’s career better than any worlds. Zoya Lerman is an artistic talent of high caliber. In her art, she uniquely captures the eternal good, love, and beauty.
Zoya Lerman does not have awards and titles bestowed by the bureaucratic machine. She is an artist in the most precise and unique meaning of the word. (more…)
