В мире заочной коммуникации смайлами, мемами и эсэмэсками открыться кому-то совсем непросто. Ведь твое сообщение — лишь одна из многих вкладок на экране гаджета, заменяющего живое общение. И как хорошо, что среди нас есть те, кто хочет слушать, и те, кто, открывая свои уста, открывает и душу. Иза Хруслинская и Иосиф Зисельс почти на четырехстах страницах закрываются в воспоминаниях и рефлексиях, чтобы открыться друг другу и читателю. А он, читатель, отложив смартфон и взяв в руки книгу, сможет поговорить с двумя незаурядными личностями и, что самое важное, с самим собой. (більше…)
У вміщених у виданні свідченнях учасників Майдану гідність, надія, відчай, довіра стають ніби втіленими і вразливими, як людське тіло. Часто у книжці з’являються згадки про чесність, пов’язану з умінням зберігати єдність мислення, висловлювання і життя. Один із авторів свідчень говорить, що хотів би прожити так, аби не соромно було комусь наснитися. Такі прості і влучні слова можна прочитати ледь не на кожній сторінці видання.
Загалом книжка щира й акуратна в підході до теми. Вона не лише подає розмаїття текстів, а й створює цілісну багатоголосу оповідь. Можна було б назвати її гіпертекстом, та, мабуть, важливішим є інше означення. Після прочитання книжки вкотре усвідомлюєш, що неможливо остаточно вирівняти досвід Майдану в одну лінію. (більше…)
Я давно привыкла к чтению 2—3 книг одновременно. Одна для души, вторая — для работы, третья — для метро или самолета, четвертая, пятая.. Каждая занимает отведенное ей место и ждет своей очереди. Время, когда я открывала книгу и уже не могла выпуститьееиз рук, когда читала весь день, забросив домашние дела, читала ночью с фонариком под одеялом, ушло безвозвратно. Что искала в книгах? То же, что и все. Кем быть? Как быть? Быть или не быть?
Долго надеялась найти ту главную, которая ответит на все вопросы. Пока не нашла. (більше…)
Ми вирішили підбити підсумки 2015го року, аби разом подивитися на те, чим цей рік позначився на діяльності Центру Юдаїки – видання, проекти і події, що ми їх вбачаємо найціннішими досягненнями за минулий рік.
1. Оля Гнатюк. Відвага і страх.
Аж ніяк неможливо не пишатися книгою, що була визнана Книгою Року
Львівським Форумом видавців. Водночас неможливо не пишатися книгою, яка
робить значний крок для української гуманітаристики. Це мереживо
історій, що ними викладалась бруківка 1939-го року у Львові. Це не ще один
знеособлений аналіз сухих звітів історичної ходи – це долі, виписані з
архівів власної родини, знакових постатей та тих, на кому око читачів до
цього не зосереджувалось. Пані Оля пише не історичну книгу – вона пише
книгу історії. Життя в окупованому Львові описано з перспектив особистих історій героїв книги. Головну увагу зосереджено на поведінці людей, що постали перед загрозою смерті. Однак незвичність оповіді, що спирається на щоденники, спогади, листи і навіть протоколи допитів, полягає не тільки в цьому. Йдеться про долю людей і водночас долю польської, української та єврейської інтеліґенції, про складні стосунки між ними, про різні вияви солідарності та ворожості, в основі яких лежали відвага і страх. (більше…)
