ЗАРЕМБА МАРЧІН
Журналіст та історик Марчін Заремба використовує соціологію, психологію й історію, щоб дослідити колективний страх людей повоєнного польського суспільства в офіційних документах і особистих паперах тих, хто залишився виживати в післявоєнній Польщі.
Роблячи це, він показує, як страх перед голодом і епідеміями, сексуальним
насильством і пограбуванням, безробіттям і війною безпосередньо (більше…)
Після того, як у квітні 1941 року до Югославії вдерлися війська країн Осі, Словенію поділили на окупаційні зони Німеччина, Італія та Угорщина. Місто Марибор перейменовано на Марбург-на-Драві, колишні сусіди стали ворогами, а в навколишніх горах розпочався рух опору. Три головні персонажі роману – Валентин, учасник руху опору, його кохана Соня й есесівець Людвіг – кожен у свій спосіб намагаються захистити своє право на любов… Війна руйнує їхні світи та ламає їхні долі. (більше…)
Ця книга – перше зібрання українських перекладів поезій Осипа Мандельштама (1891–1938), створених упродовж більш ніж п’яти останніх десятиліть. Вірші Мандельштама, поета світового масштабу, який і біографічно, і творчо був пов’язаний з Україною, переклали справжні майстри, серед яких Юрій Андрухович, Сава Голованівський, Ігор Качуровський, Іван Малкович, Віктор Неборак, Дмитро Павличко, Максим Стріха, Станіслав Чернілевський. Багато поезій звучать українською вперше.
Ця книга – перше зібрання українських перекладів прози Осипа Мандельштама (1891–1938). До книги увійшли основні прозові твори поета («Єгипетська марка», «Шум часу», «Феодосія» та ін.), літературознавчі («Ранок акмеїзму», «Бесіда про Данта» та ін.) і численні культурологічні статті, зокрема на українську тематику (нариси про Київ, театр «Березіль», кінорецензія «Шпигун»), а також статті, ініційовані кримськими враженнями, та єдина прижиттєва публікація прози Мандельштама в Україні – кінорецензія «Крамниця дешевих ляльок».
У книзі подано розгорнуту панораму розвитку українського перекладу від княжої доби й до нашого часу. Особливу увагу приділено перекладові й перекладачам ХІХ–ХХ ст., чия діяльність, окрім літературного, мала й виразне націєтворче спрямування, сприяючи проведенню чіткої межі між українцями і панівними націями імперій, до складу яких входили українські землі. Така роль українського перекладу не була унікальна: подібну функцію виконував німецький переклад другої половини XVIII ст., за часів домінування серед вищих верств розділеної Німеччини французької мови й культури, чи каталонський переклад ХХ ст., за часів здійснення урядом Франко примусової «кастилізації» Каталонії. Проте саме історія українського перекладу наповнена найбільшою кількістю драматичних сюжетів, і саме доля провідних українських перекладачів складалася значно трагічніше, аніж в їхніх колег з інших країн, які також зазнавали чужоземного політичного чи культурного панування.
