Склала я всі букви власною рукою. Десять їдишських поеток – антологійка жіночої їдишської поезії ХХ століття, що вперше представляє українською мовою творчість десяти поеток, народжених в Україні: Малки Локер, Фрадл Шток, Бейли Шехтер-Ґотесман, Рохл Корн, Двойри Хорол, Хани Левіної, Шифри Холоденко, Риви Балясної, Дори Хайкіної та Рахілі Баумволь. Їхні вірші – це жіночий голос їдишського літературного процесу, вписаний у політичні, естетичні та соціальні контексти свого часу.
Антологійка повертає тексти, які тривалий час залишалися поза українським читацьким і дослідницьким полем, і відкриває їдиш як мову особистого, пам’яті та ідентичності. (більше…)
Дебютна книжка ізраїльської письменниці родом із Чернівців Белли Шаєр складається із двох новел і оповідання. Перша новела присвячена життю чернівецького двору у 60-ті роки. Герої новели – діти, та цей тонкий психологічний, повний точних спостережень і пронизливих деталей твір не є дитячим. Друга новела охоплює 20 років із життя тель-авівців Ґаліт і Ґордона і торкається тем любові, сімейних зв’язків і нездійсненних мрій. Дія лаконічного і драматичного оповідання «Задвох», присвяченого темам самотності, еміграції та сімейних стосунків, також відбувається в Ізраїлі.
Хронологічні рамки книги «Політика і параноя: КПУ в боротьбі проти «міжнародного сіонізму» досить розлогі, оскільки охоплюють період від 1953 р. до середини 1980-х років. Книга змальовує «вегетаріанський» період історії УРСР, коли влада вже не практикувала масових репресій, але в той самий час ідеологічні константи пізнього сталінізму, дещо змінені, залишалися на місці. Однією зі складових пропаганди була так звана «боротьба із міжнародним сіонізмом». Зміст документів партійних, радянських і каральних органів вражає своєю ідеологічною риторикою та латентним антисемітизмом, поєднанням спотвореної реальності і брехні. Побудована на архівних фондах КПУ, книга показує наскільки методи «антисіоністської» пропаганди були далекими від реального життя і не могли вплинути на свідомість тих, хто не знаходив себе в лещатах радянського соціуму. 
Ця антологія представляє тексти американської єврейської короткої прози. Книжка вміщує ціле століття непересічних творів, починаючи з іммігрантської художньої літератури початку ХХ століття і закінчуючи історіями деяких сучасних письменників. Читати її сторінки – значить знайомитися з чудовою і різноманітною літературною традицією. Видання починається оповіданнями двох важливих письменників-іммігрантів початку ХХ століття, Аврома Кагана та Анзі Єзєрської. Далі представлені вибрані твори єврейських американських авторів часу новітньої історії: Ісаака Башевіса Зінґера, Сола Беллоу, Ґрейс Пейлі, Тіллі Олсен, Бернарда Маламуда та Філіпа Рота. Завершується антологія оповіданнями сучасних письменників, чиї твори ілюструють вражаюче розмаїття та життєву силу теперішньої єврейської американської художньої літератури.
Цей путівник розповідає про локації в містах і селах України, що пов’язані з історією та культурою українського єврейства. Путівник побудовано за географічним принципом – окремий розділ для кожної області. Оскільки історія єврейських громад в Україні була різною, неоднорідними будуть і розділи путівника. Ілюстративний матеріал дозволяє побачити як культурні пам’ятки, що існують дотепер, так і фотографії тих об’єктів, які не збереглися. Окрему увагу приділено персоналіям – єврейським письменникам, діячам культури, громадським лідерам, меценатам, релігійним діячам і праведникам. Путівник особливо стане в пригоді туристам, які цікавляться єврейською історією країни. 
Видання містить переклади творів одинадцятьох єврейських письменників Східної Європи другої половини ХІХ–ХХ століть: Іцхока Лейб Переца, Шолом-Алейхема, Януша Корчака, Шмуеля Йосефа Аґнона, Бруно Шульца, Ісака Бабеля, Іцика Кіпніса, Іцика Манґера, Ісаака Башевіса Зінґера, Дебори Фоґель, Аврома Суцкевера. Єврейська проза презентована в книзі у більш-менш архітектонічному розмаїтті її видових, жанрових і стилістичних принад: від традиційно повчальної сюжетики, забарвленої притчовою стилістикою письма, до зразків європейської літератури «потоку свідомості», базованій на пишній метафориці, алітераціях, що пов’язують історію із сучасністю, старе з новим, підривають спокій усталених тем і владно ведуть людину до самої себе – туди, де найцікавіше.
Тегілім (Псалми Давидові) – одна з книг Першого Завіту, що є невід’ємною час тиною богослужінь в юдейській та християнській традиціях. Книга склада ється з 150 псалмів з коментарями про повсякденні життєві ситуації, почуття й емоції, знайомі кожному незалежно від релігійних переконань. Рабин Шимшон Рафаель Гірш народився в Гамбурзі в 1808 році. Перший, хто поєднував юдейську традицію з ідеями секуляризму, один з найбільш авторитетних коментаторів біблійних текстів в світі. Його тексти звернені не тільки до знавців Біблії, а й до тих, хто сумнівається в основах віри або навіть втратив її. Видання містить тексти псалмів, детальні коментарі рабина Шимшона Рафаеля Гірша, а також довідкові матеріали – покажчик відповідності назв Танаху та Біблії, глосарії термінів та джерел. 
Образотворча книжка-іграшка.
Вперше пропонується український переклад «Чорної книги» – збірки свідчень і документів про Голокост, зібраних Єврейським антифашистським комітетом у роки Другої світової війни. Оригінальний текст книги було набрано 1947 року, однак розгортання антисемітської кампанії в СРСР завадило її публікації. 1980 року збірку вперше видано в Єрусалимі. Для істориків, студентів, учителів і всіх, хто цікавиться історією Східної Європи. 
По тому, як минуло шістдесят років після Війни за незалежність Ізраїлю, Йорам Канюк намагається згадати, що саме відбулося – і не відбулося – свого часу, коли він був підлітком-солдатом Пальмаху. Як наслідок, маємо зворушливо-гострі і нав’язливо-красиві мемуари, які сам автор вважає художнім твором, адже що таке пам’ять, як не власна історія про минуле. 
Пропоноване видання містить два прозових твори поета Аврома Суцкевера (1913–2010) – книгу нарисів «Із Віленського гетто» та збірку поезій у прозі «Зелений акваріум. Оповідання».
Спираючись на унікальні історичні місця, архіви і безсумнівне джерело – Будинок Анни Франк в Амстердамі, – автори бестселерів Нью-Йорк Таймс Сід Джейкобсон та Ерні Колон створили першу авторизовану графічну біографію Анни Франк. Тут представлене життя батьків Анни, Едіт та Отто; перші роки життя Анни у Франкфурті; поширення нацизму; еміграцію Франків до Амстердама; війну та окупацію; життя Анни у таємній прибудові; зраду й арешт; її депортацію та смерть у Берґен-Бельзені; виживання батька Анни та публікація її вражаючого щоденника.
Тегилим (Псалмы Давида) – одна из книг Первого Завета, являющейся неотъемлемой частью богослужений в иудейской и христианской традициях. Книга состоит из 150 псалмов с комментариями о повседневных жизненных ситуациях, чувствах и эмоциях, знакомым каждому вне зависимости от религиозных убеждений.
Гортаючи сторінки культурної історії Одеси ХХ століття, автор книжки аналізує фронтирну ідентичність, що склалася в цьому своєрідному місті. У першій частині праці проаналізовано загальні процеси, що визначили культурне обличчя Одеси, у другій подано портрети визначних мистців – Володимира Жаботинського, Петра Лещенка, Михайла Жука, Бориса Нечерди, Бориса Херсонського. Кожен з них по-своєму втілив образ приморського міста в його змінній ідентичності та незмінній чарівності. І якщо ці постаті сьогодні призабуті, то маємо добру нагоду, аби їх пізнати й оцінити глибше, разом з тим переосмислюючи й феномен Одеси ХХ століття. 
Зміст:
У книжці представлена історія діяльності єврейських театрів на території України в ХІХ–ХХ ст. Унікальне ілюстроване видання вперше докладно розповідає про п’єси, режисерів, художників та акторів кожного з театрів. Подані зображення практично невідомих раніше оригінальних ескізів, афіш та фотографій.
У книзі представлено теоретичний доробок Дебори Фоґель (1900–1942), постаті знакової для України. У своїх есеях, написаних польською та їдишем, авторка серед іншого розповідає про процес роботи над поетичними збірками «Фігури днів», «Манекени» та збіркою прозових монтажів «
У книзі канадського мистецтвознавця і літературознавця Мирослава Шкандрія проаналізовано, як в українській літературі ХІХ–ХХІ століть відображена єврейська присутність на українській землі. Автор досліджує основні сюжети, образи та парадигми української літературної традиції, пов’язані з українсько-єврейськими відносинами, а також їхню інтерпретацію в різні періоди історії – від відчуження, неприязні та протистояння до порозуміння, взаємодії та спільної боротьби за громадянські та національні права. 
Ця книга має дванадцятьох авторів, але розповідають вони про одну людину – видатного польського педагога Януша Корчака та його «Будинок сиріт». У тому Будинку діти дорослішали й загартовувались, навчалися любити птахів та людей, цінувати дружбу і справедливість, спільно вирішувати свої проблеми. Через їхні спогади, записані й переказані американською дослідницею Маршею Талмейдж Шнайдер, ви відкриєте для себе новий світ дитинства, щасливий і трагічний. Цей світ був створений Старим Доктором у реальному місці та в реальному часі – в Польщі, а саме у Варшаві, у першій половині ХХ сторіччя. Ви дізнаєтеся про ставлення до Корчака його колишніх вихованців та вплив, який він мав на їхні долі. 
В книге представлены воспоминания Михаила Фишгойта, свидетеля советской эпохи. Его тернистый путь, начатый им как добровольцем Красной армии, которому пришлось пройти весь ужас отступления из Крыма, он продолжил в роли разведчика, который дошел до Берлина победителем нацизма. Следующие годы – это опыт ГУЛАГа после доноса одного из товарищей.
У монографії розглядається діяльність монахів Студійського Уставу щодо порятунку євреїв під час Голокосту на території Львівської архієпархії Греко-Католицької Церкви. Автор дає відповіді на різноманітні запитання, пов’язані з переховуванням; відображає мотиви, методи та ризики обох сторін акції; розвінчує міфи, які склалися через недостатні знання попередніх дослідників щодо умов місцевості та можливостей рятівників. Монографія відновлює історичну правду та формує комплексне бачення участі студитів у рятувальній акції, яка відбулася з ініціативи їхнього архімандрита митрополита Андрея Шептицького та зберегла життя кільком сотням дорослих і дітей. 
Спогади Катерини Рапай – оповідь-свідчення про знаний і незнаний художній Київ другої половини ХХ століття. Нариси про близьких – родину Якутовичів, Григорія Гавриленка, Сергія Параджанова і найближчих – бабусю Зінаїду Йоффе та батьків Ольгу Рапай-Маркіш і Ніколая Рапая сплетені із розповіддю про власне дитинство і навчання в Художньому інституті.
Цей посібник розгортає сторінки світу єврейської культурної та мистецької спадщини на теренах України. Він розповідає про релігійно-філософський зміст юдейської традиції, що є підґрунтям сучасної єврейської мистецької практики, і детально розглядає еволюцію єврейського мистецтва від його традиційних форм до сьогодення. 
Ця книга є виданням-білінгвою вибраних творів із «Кобзаря» Тараса Шевченка. Усі вміщені тут переклади їдишем були зроблені впродовж 1920–1930-х років відомим єврейським поетом Давидом Гофштейном (1889–1952). Книга проілюстрована малюнками «бойчукіста» Василя Седляра (1899–1937), якими було оформлено унікальне видання «Кобзаря» 1931 р. 
Книга про скульпторку Ольгу Рапай-Маркіш (1929–2012), одну з найвідоміших постатей в царині української кераміки, розповідає про неї та її творчість. Донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка, Ольга сама пережила заслання і поразку в правах. Вона розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників. Сам світ її робіт у дивний спосіб суперечить її біографії, ніби кидає їй виклик – і водночас є невіддільним від її долі. 
Збірка есеїв, «монтажі», як її називала Дебора Фоґель, постала не тільки з листувань (сьогодні зниклих) із Бруно Шульцом, але і з її власних, оригінальних естетичних теорій. Фоґель захоплювалась конструктивізмом у живописі та модернізмом у літературі, але глибоко в душі залишилась митцем-ліриком. Своїм текстам вона старалась надати рис газетного репортажу, композиції, складеної з окремих швидких знимків, таких, що наче не зазнали відбору. Її герої, навмисно схематичні і схожі на манекенів, гуляють вулицями вигаданого, геометричного міста, яке нагадує то Париж, а то Львів. 
Пропоноване видання є першим навчальним посібником, який надає уявлення про історію євреїв в Україні від перших повідомлень про їхню присутність у V ст. н. е. до наших днів відповідно до сучасного рівня історичної науки. Особливу увагу приділено подіям і тенденціям XVIII–XX ст. Відображено панораму життя єврейських громад упродовж століть: перебіг політичної історії, організацію побуту, взаємини з сусідами, трагічні сторінки соціальних перетворень, здобутки культури тощо. 
Перша частина книги українського культуролога, головного редактора культурологічного журналу «Ї» Тараса Возняка є спробою описати деякі аспекти феномену галицького єврейства і українсько-єврейських відносин як в історичній перспективі, так і на сучасному етапі.
Йосиф Зісельс – громадський діяч, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України, голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу, виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України. В радянські часи – учасник дисидентського та правозахисного руху, член Української Гельсінської групи, політв’язень.
Після краху Російської імперії українці та євреї, подолавши взаємні протиріччя, разом працювали над створенням Міністерства єврейських справ у рамках нової Української держави. Цей сміливий експеримент тривав зовсім недовго – допоки існувала сама незалежна Українська Народна Республіка. Генрі Абрамсон досліджує цей складний період українсько-єврейської історії, показує як складалися міжетнічні стосунки за часів різних українських урядів. Особливу увагу приділено постаті Симона Петлюри і його ставленню до євреїв. 
У книзі вміщено статті з українсько-єврейської тематики таких авторів: Іллі Родова, Томаса Губки, Бориса Хаймовича, Леоніда Фінберга, Тараса Возняка та інших. 
Ця книга є практичним підручником із вивчення арамейської мови Біблії та Тарґума Онкелоса. Вона містить не лише необхідні теоретичні знання з фонології, морфології та синтаксису, а й вправи, які допоможуть краще засвоїти вивчений матеріал. Наприкінці кожного розділу запропоновано екскурс в історичну граматику, в якому показано зміни граматичних форм порівняно з іншими семітськими мовами. Підручник зацікавить студентів та викладачів, а також усіх, хто вивчає арамейську мову. 
В эту книгу вошли многочисленные рассказы, жизненные истории, наблюдения психологов, убедительно доказывающие, что тяжелые травматические события имеют долгосрочные последствия и передаются через поколения. О Холокосте молчали преступники, молчали уцелевшие жертвы, молчали свидетели, по чьему равнодушному согласию совершались преступления. За это молчание платят их потомки. На наших глазах развиваются драматические конфликтные ситуации в мире. Одна из главных причин конфликтов – это бремя предыдущих травм. Книга показывает, что тщательная проработка травматических событий прошлого является важным фактором успешного решения насильственных конфликтов настоящего. 
Письменник та історик, батько й донька, мандрують сторінками єврейської історії у пошуках відповіді на запитання: чому слова настільки важливі для євреїв? На їхню думку, слова складають живий ланцюг, який простягається від Авраама до всіх наступних поколінь. Обговорюючи багато важливих тем, зокрема тяглість єврейської вченості, час і позачасся, єврейський індивідуалізм, жіночі голоси в літературі, світську єврейську ідентичність, автори показують, що спадкоємність і традиція залежать від записаних слів і постійного діалогу між поколіннями. Майстерно написана, сповнена ліризму і теплого гумору, ця книга розрахована на найширше коло читачів. 
Це видання присвячено повстанню у Собіборі − єдиному в історії Другої світової війни успішному повстанню у таборі смерті. Вперше українською мовою під однією обкладинкою зібрано спогади організатора повстання Олександра Печерського, поему Марка Гейлікмана «Люка», що дала початок міжнародному проекту пам’яті героїв цього повстання, й інтерв’ю його активного учасника, мешканця Києва Аркадія Вайспапіра. Видання є частиною міжнародної кампанії з меморіалізації О. А. Печерського та його бойових товаришів, зокрема з нагородження учасників повстання державними нагородами. 
У цій книзі містяться численні розповіді, життєві історії, спостереження психологів, які переконливо доводять, що важкі травматичні події мають довгострокові наслідки і передаються через покоління. Про Голокост мовчали злочинці, мовчали вцілілі жертви, мовчали свідки, за чиєї байдужої згоди коїлися злочини. За це мовчання платять їхні нащадки. На наших очах розвиваються драматичні конфліктні ситуації у світі. Одна з головних причин конфліктів – це тягар попередніх травм. Книга показує, що ретельне опрацювання травматичних подій минулого є важливим фактором успішного розв’язання насильницьких конфліктів теперішнього. 
До збірки увійшли тексти доповідей учасників наукової конференції. У статтях висвітлюється роль Митрополита Андрея Шептицького в рятуванні єврейських дітей в Галичині у 1941–1944 роках. Низку статей присвячено аналізу нацистської політики щодо національних та релігійних меншин. Докладно досліджуються механізми співіснування з окупаційною владою, життя в містах у роки окупації. Окремо розглядаються проблеми подолання радянських міфів про історію Другої світової війни, а також досліджуються масштаби та специфіка репресій радянської влади – від початку Другої світової війни до окупації території Західної України. 
У 1920-ті роки з’явилися публікації, автори яких стверджували, що саме в Україні зосередилося багато талантів їдишської літератури. Це справедливе твердження було пов’язано з творчістю Шолом-Алейхема, а також письменників-модерністів так званої Київської Групи – Давида Берґельсона, Давида Гофштейна, Переца Маркіша, Дера Ністера і Лейба (Лева) Квітка. Практично всі вони пізніше стали жертвами сталінських репресій. В цій книзі професор Нью-Йоркського університету Геннадій Естрайх аналізує творчі та ідеологічні пошуки письменників, журналістів, акторів, педагогів, філологів, які брали участь у створенні й розвитку єврейського культурного середовища в Україні. 
During World War II Babyn Yar, like Auschwitz in present-day Poland, became a prominent symbol of the destruction of the European Jews during the Holocaust. This deadly process began in September 1941 with the murder of nearly 34,000 Jews and continued over the next several years with the shootings of tens of thousands more Jews as well as the Roma people, the mentally ill, Soviet prisoners of war, Ukrainian national activists, Communist party members, and ordinary residents of Kyiv taken as hostages. These people were stripped of their dignity as individuals and subjected to inhuman brutality and then murdered. Babyn Yar became one of the most traumatic sites in the Ukrainian experience of World War II. 
Книга Дениса Соболева пропонує незвичний підхід до єврейської інтелектуальної історії: вона розглядається не як історія нації чи релігійної групи, а як історія «острівної» цивілізації. З особливою увагою Соболев розглядає межі цієї цивілізації й точки її дотику з іншими культурами. Кожний з розділів книги присвячено одному з аспектів складної, а часто й трагічної взаємодії єврейської та європейської цивілізацій. Крок за кроком, книга Соболева аналізує ключові моменти єврейсько-європейської інтелектуальної історії: від історії хазар, поезії ібн Езри та прози ібн Шабтая до текстів Осипа Мандельштама, Вальтера Беньяміна, Жака Дерріди, і, нарешті, сучасного «російського» Ізраїлю.
На матеріалах архівних джерел, мемуарів, записаних авторкою усних спогадів корінних галичан: українців, поляків, євреїв – свідків подій, розглянуті соціальні, економічні умови життя трьох народів у міжвоєнні роки, в час Другої світової війни. Основна увага приділяється поведінці місцевого населення в роки так званого «остаточного розв’язання єврейського питання». Вперше публікуються імена галичан: поляків та українців, котрі були знищені фашистами за допомогу євреям. Більш повно, ніж у попередників, представлено дані про галичан – Праведників народів світу. Становить інтерес для істориків, соціологів, українознавців, тих, хто цікавиться історією, сучасністю, перспективою міжнаціональних взаємин.
В книзі представлені переклади українською поетичних творів філософа, літературознавця, перекладача й письменниці Дебори Фоґель (1900?–1942). В ліричних збірках «Фігури днів» і «Манекени» знайшли відображення погляди автора на тогочасні життєві цінності, переконання в важливості модернізаціїта урівноправнення культури їдишу, глибоке відчуття поетом модерного Львова, а також її особисті переживання. 
В этой книге рассматривается становление культуры
Українському читачеві вперше запропоновано добірку есеїв Сінтії Озік, знаної сучасної американської письменниці, лауреатки багатьох літературних премій. Це – колаж із текстів, що увійшли до п’яти головних томів есеїстки, який відображає еволюцію її літературознавчих і філософських поглядів.
У роботі Якова Бердичєвського простежуються багатовікові органічні зв’язки російських євреїв з книгою, у кожному окремому випадку позначеної книжковим знаком – екслібрисом. Перед читачем проходить галерея з сотень книжкових знаків, що супроводжуються описом єврейських книжкових зібрань, які були відмічені цими знаками (обсяг і склад бібліотеки, її характеристика і доля, громадська позиція власника і його роль у науці, техніці, культурі, мистецтві тощо). Історичний зріз роботи дорівнює двом століттям – дев’ятнадцятому та двадцятому. Для широкого кола книголюбів.
Читачеві пропонується збірник інтерв’ю, які записані впродовж кількох останніх років, аби показати учасників історичних подій нашого часу. Cеред них науковці, публіцисти, дисиденти і громадські діячі. Вони представляють своє бачення українсько-єврейських відносин, формулюють актуальні питання сьогодення. Автори не обминають «гарячі точки» взаємин, найбільш болючі для українців та євреїв. Зазначені у книзі факти, а також досвід знаходження порозуміння українських та єврейських лідерів в останні десятиліття, на думку авторів, варті всебічного висвітлення. 
Роман «Ґоґ і Маґоґ» Мартіна Бубера, одного з найоригінальніших та найвідоміших філософів ХХ ст., незвичний для європейського читача. На перший погляд перед нами вигадана історична хроніка, різновид добре відомого жанру «альтернативної історії», яка відбувається в хасидських осередках Галичини і Польщі наприкінці ХVІІІ ст. Проте це – перший, найбільш приступний шар змістів, які зчитуються з текстуальної поверхні роману. На читача, який насмілиться відкрити буберівський «магічний детектив», чекає справжнє інтелектуальне випробування і навіть виклик, адже філософська насиченість тексту, гострота моральних дилем вражає. Книга створювалась чверть століття і була закінчена у 1941 році. Добре відома європейській літературі тема – роль особистості в історії – набуває у Бубера виміру екзистенційної боротьби за справжню цінність людського буття. 
Художниця Зоя Лерман народилася, живе і працює в Києві (Україна). Ця книга про її особисту і творчу біографію, складена на основі її особистої розповіді і за спогадами і враженнями її друзів і колег. Живопис і графіка, представлена в книжці, дозволяє скласти враження про творчість Зої Лерман набагато краще, ніж будь-які слова. Зоя Лерман – художник високого поетичного натхнення. Вона наділена унікальним даром передати мовою мистецтва вічні істини добра, любові і краси. Тому її творчість не підпорядкована дії часу. Зоя Лерман не має нагород і звань, які надає влада й офіційні державні організації. Вона – художник у найточнішому і єдиному значенні цього слова. 
Ця книга – документальна розповідь про творчий шлях та долю єврейських кінематографістів – режисерів, артистів, організаторів виробництва та прокату фільмів – в період з 1910 по 1945 роки в Україні. Книга вміщує короткі біографічні статті, що базуються на відомостях із різних кінознавчих видань, свідчення колег та родичів кінематографістів; фрагменти відгуків преси того часу, документи цензури, а також сценарії та лібрето єврейських фільмів, більшість з яких втрачено назавжди. Текст доповнено унікальними фотодокументами: портретами, кадрами з фільмів, робочими моментами зі зйомок, рекламними оголошеннями.
Ця книга – діалоги знакових постатей межі століть – французького філософа та політичного діяча Андре Ґлюксмана та відомого російського громадського діяча, правозахисника Олени Боннер. Теми діалогів: права людини, подолання наслідків комунізму, міжнародний тероризм, ксенофобія та антисемітизм в сучасному світі. Тексти зацікавлять усіх, хто відчуває свою відповідальність за життя людини в ХХІ столітті. 
Ця книга – пошук відповідей на найважливіші запитання життєвого досвіду двох видатних європейських мислителів. Незвичність цього діалогу в тому, що його за участі колеги-журналіста – блискучого інтерв’юера Яцека Жаковського – провадять уособлення двох різних світів: головний редактор найбільшої польської щоденної газети Gazeta Wyborcza Адам Міхнік – світський політик, дисидент, інтелектуал, та знаний польський філософ і публіцист отець Юзеф Тішнер – римокатолицький священик, професор Папської академії. 
Книга Ханни Арендт – одного з найвидатніших мислителів ХХ століття – написана за матеріалами судового процесу над нацистським лідером Адольфом Айхманом 1961 р. Висвітлюючи роль Айхмана в “остаточному розв’язанні єврейського питання”, дослідниця детально аналізує події, що відбувалися під час Голокосту в різних країнах Європи. Авторитетна та вражаюча розповідь Ханни Арендт вперше з’явилась у вигляді серії статей в газеті New Yorker у 1963 році та збурила хвилю дискусій серед інтелектуалів США та Європи. У книзі є післямова, написана авторкою у відповідь на палкі суперечки, що довгий час точилися навколо видання після його першої публікації. Книгу відкриває передмова відомого ізраїльського журналіста та публіциста Амоса Елона.
У книзі зібрані тексти, які, на думку видавців, сприятимуть осмисленню людської солідарності, толерантності та порозуміння. Розрахована на широкий загал читачів, які шукають відповіді на непрості виклики часу.
Великого прозаїка Бруно Шульца час і обставини прирекли на смерть від гестапівської кулі та забуття. Проте польський поет і літературознавець Єжи Фіцовський (1924-2006) урятував пам’ять про геніального дрогобичанина, упродовж 60 років невтомно шукаючи його земні сліди та інтерпретуючи літературну, графічну, епістолярну й критичну спадщину. Ця книга – опис цієї видатної пригоди духу, своєрідний інтелектуальний детектив, пам’ятник багатокультурному середовищу Галичини, безповоротно зруйнованому нацистами й комуністами. 
Ця книга про Бориса Лєкаря (1932 – 2010) – художника, архітектора і дуже світлу людину. Його творчість являє собою сплав художньої традиції і новаторства. Борис Лєкарь – незвичайний художник, як незвичайний та унікальний поет, що намагається відтворити гармонійну картину світу, перенести стан власної душі в пластичні образи. Книга відтворює світ і творчу біографію Бориса Лєкаря на тлі рідних для нього міст – Києва та Єрусалима.
Ця збірка літературно-критичних, теоретично-літературних та філософських текстів Бруно Шульца відкриває нову грань творчості мистця й дозволяє поглянути на нього як на талановитого літературного критика, уважного до сучасного йому літературного дискурсу. Бруно Шульц постає як філософ й теоретик літератури, який створив оригінальну концепцію літературної творчості, запропонував власний інструментарій аналітичного прочитання і рецепції художнього тексту. Книга адресована літературознавцям та філософам, а також широкому колу гуманітаріїв й усім, хто цікавиться культурою міжвоєнної доби.
Великий польський письменник Бруно Шульц (1892–1942), котрий усе життя мешкав у Дрогобичі й загинув там від рук нацистів у часи Шоа, був видатним епістолографом. Його листи часто ставали зав’язком майбутніх оповідань, є високими зразками прози магічного реалізму. «Книга листів» – збірка усіх вцілілих листів до друзів, колег, партнерів у видавничих і мистецьких починаннях, освітянських установ. Вона також містить віднайдені листи до Бруно Шульца, які дозволяють краще зрозуміти перипетії індивідуальної біографії митця, його творчі пошуки та осягнення. Це листування понад 60 років збирав видатний польський поет, есеїст і культуролог Єжи Фіцовський (1924–2006).
Ця книга – зустріч зі світом ідей Мартіна Бубера, філософа, мислителя, письменника, сила думки якого визначила інтелектуальні шляхи ХХ століття. Книга включає два тексти філософа – «Я і Ти» і «Шлях людини за хасидським вченням». Перший – найвідоміша філософська праця Бубера. Саме цей невеличкий трактат став своєрідним маніфестом філософії діалогу ХХ ст. Філософ пропонує звернутися до Іншого не як до речі, об’єкту – Воно, а як до Ти, такого ж суб’єкту діалогу, як і Я. Неоціненним є і внесок Бубера у вивчення хасидизму.
Антологія знайомить читачів із творчістю 16 ізраїльських авторів у перекладах провідних українських поетів. Книга є документом поетичного покоління, що об’єднує поетів, які народилися в Ізраїлі, та репатріантів із різних куточків світу; вихідців із родин, які оминули лиха Другої світової, і нащадків європейських євреїв, урятованих під час Катастрофи. Серед сучасних авторів Антології є поети, заангажовані у процеси арабо-ізраїльського протистояння, й такі, що відмежовуються від політики; вихідці з ультра-ортодоксального середовища і світські євреї; містяни та мешканці кібуців…
Автор книги відомий історик Михайло Кальницький, член колегії Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури протягом багатьох років досліджує минуле та сучасність Києва. Узагальненням багаторічної праці дослідника стала книга «Єврейські адреси Києва», оформлена у вигляді популярного видання – путівника. Вона розповідає про життя киян, їхній побут та заняття. Окремі розділи присвячено пам’ятним місцям і єврейським некрополям. У книзі описано десятки об’єктів – будівель, споруд – в яких відбувалися основні події єврейського життя у ХIX-XX століттях 
Ця книга – найбільш повне зібрання перекладів українською поетичної спадщини великого єврейського поета Давида Гофштейна. В основу книги покладений двотомник вибраних творів Д. Гофштейна, виданий мовою оригіналу 1977-го року в Тель-Авіві (Ізраїль) видавництвом «Ісроел-бух», та «Вибране» Д. Гофштейна, видане українською 1968-го року в Києві видавництвом «Радянський письменник». Упорядником обох видань була вдова поета, Фейга Гофштейн. У пропонованій книзі відновлені всі присвяти й епіграфи, що зі зрозумілих причин не могли бути оприлюднені в українському виданні за радянських часів.
Художній альбом «Книжкова графіка художників Культур-Ліґи» представляє ще один аспект творчого феномену київського аванґарду. Альбом – свого роду продовження книги 
Автобіографічна книга Міни Дойч – це щира оповідь, яка охоплює роки Голокосту, прожиті у підпіллі, та післявоєнні роки життя авторки. Незважаючи на чималі втрати, страждання та поневіряння, Міна мала величезну силу духу та любові до життя, якою надихала своїх близьких. У скрутних умовах переховування вона виховала доньку, а з часом реалізувала свої медичні знання. Сила духу авторки є незаперечним взірцем для прийдешніх поколінь. 
«Хранителями спогадів» у давнину називали тих, хто зберігає й передає нащадкам родинні історії – пам’ять про рід, а отже, й про них самих. Тож не випадково родинна й особиста історії отця Патріка Дебуа, одного з таких «хранителів спогадів», розгортаються на тлі спогадів українських селян про масові вбивства євреїв у роки німецької окупації і тим самим стають часткою спільної павутини культурної, національної й загальнолюдської пам’яті про Голокост.
Одеса – назва не лише міста, а й міфу. Назва, яка викликає різні сподівання й уявлення, започатковані в літературі, кіномистецтві, театрі. Темою цієї книги є внесок російської літератури ХХ століття в побудову міфу про Одесу. Місто подарувало людям талановитих літераторів, які, в свою чергу, дарують світові Одесу. Унікальні образи міста постають із текстів І. Буніна, К. Паустовського, І. Бабеля, І. Ільфа і Є. Петрова, В. Катаєва та Ю. Олеші, які майстерно об’єднав та представив читачеві нідерландський письменник Ян Пауль Гінріхс.
Ця книга – документальна оповідь, врятованої з Янівського ґето Яніни Гешелес. Спогади Яніни є самоцінними і вкрай важливими, адже це розповідь однієї з небагатьох, кому пощастило вижити. Однак ще більшу цінність спогадам надає те, що вони були написані одразу ж після того, як дівчинка опинилась на волі, з «фотографічною точністю дитячої пам’яті», як пише у передмові проф. Ярослав Грицак. Розповідь Яніни – це не тільки її особиста історія, це також портрети діячів єврейської громади та членів польської таємної організації «Жеґота», що організовувала рятування в’язнів ґето. 
Це видання є збіркою вибраних статей із часопису «Полін: дослідження польського єврейства» за 1999 – 2004 роки. Українською було перекладено статті, присвячені історії євреїв на нинішніх українських територіях, й зокрема, галицьких євреїв, дослідженню мови та літератури їдиш, а також низка статей з історії єврейської освіти, книгодруку та архітектури.
Художній альбом «Марк Епштейн. Повернення майстра» представляє творчий доробок талановитого митця київського аванґарду. До альбому увійшли кращі, із тих, що збереглися, графічні, живописні, сценографічні твори Марка Епштейна, а також його книжкова графіка та фотографії його скульптур. Це близько 60 робіт майстра, багато з яких публікуються вперше. 
Відомо, що серед матеріалів про історію Варшавського гетто небагато свідоцтв учасників цих подій. Саме тому спогади Мішеля Мазора вражають, а описані події видаються ірраціональними, такими, що не могли мати місця в світовій цивілізації ХХ століття. Автор цієї книги – син відомого київського адвоката – в молоді роки виїхав до Варшави, де отримав юридичну освіту і працював юристом. Вони з дружиною пережили весь жах Варшавського ґетто і залишилися живими попри все. Ця книга – свідчення про людське життя в нелюдських умовах, становить інтерес для широкого кола читачів, які небайдужі до історії людства і людяності.
Ця книга про єврейський театр: екскурси в історію, неймовірні повороти доль… Засновник сучасного єврейського театру Авраам Гольдфаден, уславлені режисери Євген Вахтангов і Всеволод Мейєрхольд, московський ГОСЕТ Олександра Грабовського з чудовим художником-сценаристом Олександром Тишлером, із видатним Соломоном Михоелсом та Беньяміном Зускіним, творчий шлях європейських та американських єврейських театрів, «блукаючі зірки» – видатні єврейські актори та актриси, котрі увійшли до плеяди світових театральних зірок… – прекрасні, одухотворені обличчя, споглядають на читача зі «Сторінок», любовно укладених Мойсеєм Лоєвим. 
У старовинних Чернівцях, багатонаціональному та багатокультурному місті з дивовижним поєднанням архітектурних стилів, існує багато пам’яток єврейської архітектури, які були осередками усіх проявів національного, релігійного, культурного та побутового життя євреїв аж до Другої світової війни. В Ілюстрованій Карті-схемі уміщено найвідоміші з них: Єврейський Нацiональний дім; Велика синагога; Синагога «Темпль»; Синагога «Бейт-Тфіла Біньямін»; Хоральна синагога «Бейт-Арес», Синагога на єврейському цвинтарі; Будинок і синагога Боянер Ребе; Синагога «Хевра Теілім»; Синагога «Бейт-Ізраїль Аксельрод»; Синагога Мордко і Таубі Корн; Синагога Арона і Фріди Голдфрухт; Товариство «Моргенройт» і єврейський театр; Гуртожиток і їдальня «Менза» для бідних єврейських студентів; 
Праця Натана Ганновера – одна з найвідоміших єврейських хронік, присвяченим подіям 1648-1649 рр. в Україні. Оповідь про розгром єврейських громад поєднана з особистими спогадами та враженнями автора, доповнена свідченнями очевидців. В традиціях єврейської проповідницької літератури Ганновер пояснює трагедію євреїв недотриманням заповідей і «муками, що сповіщають пришестя Месії», проте усвідомлює і соціальні причини тогочасних селянських повстань та бунтів.
Третій номер журналу «Антиквар», виданий спільно співробітниками «Антиквару» та співробітниками Центру юдаїки присвячений букіністичній юдаїці, книгам народу Книги. В номері вміщені наступні статті:
Книга віршів Інни Лісової приходить до читача пізніше її прозових творів («Дама сдавала в багаж…», «Пасьянс «Четыре дамы», «Бессарабский романс»). Але це не «вірші прозаїка» (як буває і «проза поета»), а ліричний відгомін спогадів до ненаписаного роману про особисту долю.
У листопаді 2009 року вийшло число журналу «Галерея Мистецтв», присвячене феномену авангардного мистецтва художників «Культур-Ліґи». Текст журналу презентує для широкого загалу інформацію, яку, виданий в 2007 році Центром юдаїки, альбом-каталог ««Культур-Ліґа»: художній авангард 1910–1920-х років» відкрив для професіоналів: мистецтвознавців, культурологів, істориків. В журналі можна дізнатися про історію створення їдишиської організації «Культур-Ліґа», про ідеї, які надихали її творців, про принципи роботи художньої секції «Культур-Ліґа», про коло художників, які були членами організації, про найбільш цікаві твори живопису, графіки, скульптури, сценографії та книжкового дизайну. В підготовці числа приймала участь співробітниця Центру – Олександра Межевікіна.
Улітку 2009 року вийшов спецвипуск журналу «Антиквар» «Єврейські мотиви», підготовлений спільно співробітниками «Антиквару» та співробітниками Центру Юдаїки. У номері вміщені статті:
На матеріалах архівних джерел, преси, спогадів галичан-євреїв, поляків, українців – висвітлюється релігійне життя юдейської громади Львова міжвоєнного періоду, діяльність рабинів та рабинату, їхні долі в часи Другої світової війни. Вперше описано життєвий шлях, служіння вірним, духовна спадщина рабина синагоги Темпль Єзекіїля Левіна, його дружні зв’язки з Митрополитом Греко-Католицької Церкви Шептицьким. Рабин Левін загинув 1 липня 1941 р., рятуючи своїх вірних. Для широкого читацького загалу, зацікавить науковців, краєзнавців, які досліджують історію Львова, як одного із центрів європейського єврейства.
Ця книжка про німецький досвід історії від кінця Першої світової війни до приходу до влади нацистів. Зацікавлення людства тими подіями пояснювати навряд чи треба – нацистська ідеологія, а за тим практика втілення ідей націонал-фашизму коштували людству десятків і десятків мільйонів людей, вбитих, знищених, загиблих від голоду та хвороб. Крок за кроком автор описує й осмислює трагічний німецький досвід – шлях від Веймарської республіки до гітлерівського рейху. Книга розрахована на всіх, хто цікавиться історією Європи, історією ХХ століття. 
У книзі представлені нариси з історії та культури євреїв, які проживають на території сучасної України, починаючи з прадавніх часів до сьогодення. Нариси висвітлюють різноманітні сторони життя євреїв, віковічні традиції та побут, виникнення хасидизму, розвиток єврейської літератури та друкарства, українсько-єврейські взаємини впродовж століть, трагічну долю українського єврейства під час Голокосту. Частина текстів книги – це нариси про історію єврейського мистецтва, літературу, книговидання, архітектуру, становлення та розвиток єврейського театру та кінематографу.
Ця книга – свідчення духовної особи, рабина Давида Кахане про трагічну долю львівських євреїв у період фашистської окупації, про власний порятунок, порятунок дружини й доньки у монастирях Студійського уставу, резиденції митрополита Шептицького та роздуми автора про Голокост. Уперше подаються спогади українців-галичан про рабина Кахане, інформація про галицьких рабинів і католицьке духовенство часів Другої світової війни. Становить інтерес для істориків, краєзнавців, тих, хто цікавиться історією, сучасністю, міжнаціональними взаєминами. 
Книга Я. Танья – це спроба автора відповісти на типові питання про феномен антисемітизму в історії та в сучасному житті. Книга розрахована на численну аудиторію, а також може використовуватись як навчальний посібник в курсах про толерантність. 
Книга присвячена опису творчих біографій художників, які визначили історію, традицію та естетику образотворчого мистецтва, із давніх часів аж до наших днів. Книга адресована читачеві, який цікавиться живописом і прагне краще його зрозуміти.
У вересні 2008 року вийшов спецвипуск журналу «Антиквар», присвячений юдаїці: «Украинская иудаика: история надежд». У номері вміщений ряд статей, підготовлених співробітниками Центру або про колекції Центру:
«Бессарабський Романс» – книга про талановитих людей, дивні повороти долі та багатогранні форми щастя. Тверезий, іронічний і одночасно повний любові погляд автора вихоплює з хаосу двадцятого століття яскраві, несподівані характери, привабливі деталі, точні приклади часу. Куди лишень не заносить життя героїв роману і в глухе бессарабське містечко, і в австро-угорське, румунське, радянське місто Чернівці, і в гетто на території Трансністрії, і в театр Міхоелса в період його останнього підйому і загибелі, і в одеський санаторій для паралізованих дітей… 
Розпис синагоги «Бейт Тфіла Беньямін» у Чернівцях – один із рідкісних витворів мистецтва середини XX ст., сповнених справжнім релігійним почуттям. У розписі чернівецької синагоги представлена найширша художня програма зі всіх виявлених у наш час у синагогах Східної Європи. Незважаючи на безліч авторських новацій, цей розпис генетично пов’язаний зі старою середньовічною образотворчою традицією. Художник користується символіко-емблематичною мовою майстрів, які розписували дерев’яні та кам’яні синагоги. Чернівецькі розписи було б неправильно оцінювати з позицій професійного мистецтва, тоді як вони є феноменом чистого релігійного духу, втіленого у пластичних формах. Як будь-який твір фольклору, вони зігріті теплом щирості й безпосередності, якостями, що надзвичайно рідко зустрічаються у витворах професійного європейського мистецтва ХХ ст. 
Збірку складають статті 25-ти авторів із різних країн світу, які звертаються до теми єврейсько-слов’янських взаємин. Статті структуровано по трьох розділах: «Історія євреїв в Україні та Росії», «Євреї в українському та російському мистецтві й літературі», «Єврейський світ в Україні та Росії». Том містить багатий ілюстративний матеріал, що стосується відтворення образу євреїв в українському сакральному мистецтві.
Художній альбом Йосипа Островського, члена Всесвітньої асоціації художників і скульпторів, представляє твори періоду 1970–90-х років, так званого «єврейського циклу», в яких панує відтворена із небуття атмосфера єврейського містечка. Художник зумів передати своїм пензлем прості й водночас неймовірно складні для втілення образи. Його герої – містечкові музиканти, ремісники, мудреці з полотнами ТАНАХу та Тори й просто єврейські діти, жінки та старі, в постатях яких відбита вся велич світу людяності й доброти. 
Шібболет – гебрайське поняття, запозичене з біблійної Книги Суддів (12:4–6). Там воно означає словесний розпізнавальний знак, своєрідний пароль, за яким відрізняють своїх від чужинців. Так зветься також один з найвідоміших віршів Пауля Целана, в якому це слово є символом приналежності до табору гнаних і переслідуваних. Шібболет – це немовби диференційний код людської свідомості, носій національної та мовно-культурної ідентичності. Книга літературознавця і перекладача Петра Рихла присвячена пошукам єврейської ідентичності в німецькомовній ліриці Буковини, де ця проблема нерідко набувала не тільки художньо-естетичного, але й екзистенціального значення. 
Багатовікова історія Києва – невіддільна від історії місцевої єврейської громади, виникнення якої сягає часів дохристиянської Русі. Попри всі переслідування, єврейська громада Києва залишила яскравий слід в усіх галузях життя міста. У другій половині ХІХ – на початку ХХ століття тут плідно працювали видатні підприємці й комерсанти, інженери та вчені, правники та лікарі, літератори та митці. Пропонована мапа, звичайно, не претендує на всеосяжність. За її межами залишилося чимало адрес, пов’язаних з діяльністю видатних київських євреїв, що уславилися на творчій, науковій, громадянській, господарчій, промисловій та військовій нивах. Але й того, що позначене на карті, вистачає, щоб переконатися в історичний глибині та розмаїтті єврейської духовної та матеріальної спадщини в Києві.
„Дитя єврейське” – документальна історія порятунку однієї єврейської дитини в смертну для багатьох тисяч київських євреїв годину. І це не тільки данина пам’яті про жахливу історію Бабиного Яру, що вразила світ своєю безмежною жорстокістю. По суті, це сьогоднішня розмова про сучасні системи насильства.
Альбом-каталог «Культур-Ліґа: художній авангард 1910–1920-х років» створено на основі однойменної виставки, що відбувалася в грудні-січні 2007–2008 років в Національному художньому музеї України. Видання містить наукові статті, присвячені діяльності Культур-Ліґи, які вводять у контекст історичної епохи, в якій функціонувала Культур-Ліґа. Це статті Гілеля Казовського, Ольги Лагутенко і Марини Дмитрієвої. Основна частина видання – це репродукції робіт художників-учасників об’єднання Культур-Ліґа, яким передують короткі біографічні довідки про кожного митця. У виданні представлені роботи Н. Альтмана, М. Епштейна, Г. Інгера, А. Кольника, А. Лабаса, Е. Лисицького, А. Маневича, С. Нікітіна, І. Рабиновича, І.-Б. Рибака, О. Тишлера, Р. Фалька, Й. Чайкова, М. Шагала, М. Шейхеля, Н. Шифріна, Д. Штеренберг, С. Шор. Видання містить також каталог усіх вміщених в альбомній частині репродукцій.
“В альбомі, що лежить перед Вами, представлені роботи декількох періодів мого життя”. Пінхас (Павло) Фішель
Високоякісне поєднання мемуаристики, есеїстики та художньої літератури. Описане життя рабинської родини Львова міжвоєнного періоду, трагедія Голокосту, власний порятунок у резиденції Митрополита Шептицького і в монастирях студитів, служба в польській армії, боротьба за державу Ізраїль, важкий шлях економіста-політолога у США та Японії. Основа цієї книжки – ідеї та діяльність братів Шептицьких. Автор свідчив про Митрополита Шептицького ще у Римі у 1959 році, співпрацював із постуляцією у процесі беатифікації. Для істориків, краєзнавців, широкого кола читачів.
Усі три книги Б. Забарко містять свідчення й спогади колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто, а також тих, кому вдалося вижити під чужим ім’ям чи документами на окупованій нацистами території України. Спогади людей, які пережили небачену в історії Катастрофу (Голокост, Шоа), вміщують документальний матеріал про трагічну долю українського єврейства під час нацистського геноциду. Йдеться про життя людей, приречених на загибель, які, зберігаючи свою людську сутність, опиралися ворогу, боролися за своє існування й перемогли смерть; про взаємини між євреями й неєвреями – колабораціоністами, байдужими співгромадянами й тими шляхетними і сміливими людьми – Праведниками народів світу, – завдяки яким автори спогадів пережили Голокост. 
Біографія Ольги Рапай – це її твори. В її відношенні до праці є щось вражаюче просте, майже селянське. Світ її творів – оброблений наділ землі, вистраждана і прекрасна утопія. Вона далася великою ціною щоденної праці довжиною в ціле життя. Цей світ – завойоване право жити не там, куди тебе кидає ненажерлива влада та нелюдська естетика соціалістичного реалізму, а у тому прекрасному світі, який ти зліпив сам собі. Трагізм XX століття і цієї конкретної долі відступають. Ми потрапляємо у світ світлий і камерний. У майстерні пані Ольги – як у заново знайденій хаті. У цій хаті продовжують жити і українське село, і єврейське містечко, і витончена міська культура з легкою картавинкою пісень Вертинського. Єврейська і українська традиції немов сплелись у казковому та парадоксальному лукомор’ї. Так дійсно могло бути.
Мовчання Бога перед лицем страждань і зневіра та сподівання людяності – наскрізна тема творів Нобелівського лауреата, письменника Елі Візеля. Він писав: «Тиша Біркенау – це інша тиша, не схожа на жодну. У ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мовчання людяності в хорі нелюдства. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченням про одну з найстрашніших трагедій ХХ століття – Голокост.
Ця книга – зустріч із світом ідей Мартіна Бубера, філософа, мислителя, письменника, сила думки якого визначила інтелектуальні шляхи ХХ століття. Книга включає два тексти філософа – «Я і Ти» та «Шлях людини за хасидським вченням». Перший – найбільш відома філософська праця Бубера. Саме цей невеличкий трактат став своєрідним маніфестом філософії діалогу ХХ ст. Філософ пропонує звернутися до Іншого не як до речі, об’єкту – Воно, а як до Ти, такого ж суб’єкту діалогу, як і Я. Неоціненним є і внесок Бубера у вивчення хасидизму. В хасидських оповідях Бубер убачав яскраве втілення життєвої мдрості єврейського народу, цілющі «ліки» проти відчуження та знедуховлення. Його популярний виклад основ хасидського вчення пропонуємо до уваги українському читачеві. 
Цей путівник – перший у ряді міжархівних довідників, присвячених письмовій спадщині євреїв в архівосховищах України, – продовжує серію видань, що виходили в рамках міжнародного проекту “Документи з історії та культури євреїв в архівах Росії, України, Білорусі”, що здійснюється з 1991 р. Він містить найповніший підбір даних, виявлених у 912 фондах і колекціях 22-х державних і галузевих архівів, науково-дослідних та академічних інститутів, бібліотек і музеїв Києва, що стосуються різних сторін життєдіяльності єврейського населення та українсько-єврейських зв’язків у XVI-XX ст. Для фахівців – істориків та архівістів – і всіх, хто цікавиться історією і культурою євреїв.
Уперше запроваджується до наукового і культурного обігу великий комплекс документів особового архівного фонду видатного єврейського письменника, етнографа, політичного діяча Семена Якимовича Ан-ського (Шлойме-Зайнвіла Раппопорта). Перша частина видання є дослідженням життєвого, творчого і наукового шляху та ролі фондоутворювача у соціокультурному контексті кінця XIX – першої чверті XX ст.
Збірник статей, інтерв’ю та виступів одного з лідерів єврейської громади України та міжнародного єврейського руху Йосипа Зісельса. Відновлення єврейської общини й імміграційна динаміка, проблеми реституції єврейської власності та вирішення соціальних завдань, виховання толерантності й боротьба з антисемітизмом – ці та багато інших питань знайшли відображення у новій книзі автора.
Ця книга є антологією єврейської поезії, написаної мовою їдиш у ХІХ-ХХІ ст., в українських перекладах. В Антології представлені більш ніж 90 знаних та менш відомих поетів, в тому числі: Хаїм-Нахман Бялик, Перец Маркіш, Давид Гофштейн, Мейлах Равич, Урі-Цві Ґрінберґ, Лейб Квітко, Ошер Шварцман, Мані Лейб, Іцик Манґер, Йосип Керлер та інші. Переклади поезій здійснили відомі українські поети та перекладачі: Іван Франко, Максим Рильський, Павло Тичина, Микола Лукаш, Григорій Кочур, Абрам Кацнельсон, Мойсей Фішбейн, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Борис Олійник, Дмитро Павличко та інші. 
«Цю книгу варто прочитати кожному, хто серйозно ставиться до життя. Багато що ляже на душу і нагадає, і змусить замислитися: та що ж це воно діялося (і діється) з нами «у цьому світі без Бога і без людей»?! – як гірко висловився один із авторів цих текстів» – сказано у передмові до книги. Англомовне видання цієї книги здійснене завдяки зусиллям двох провідних філософів, дослідників Голокосту – «християнина із Клермонта» Джона К. Рота і «юдея з Вашингтона» Майкла Беренбаума. «У наш план, – зазначають вони у своїй передмові, – входило привернути увагу до творів, неодноразово цитованих дослідниками Голокосту». 
Художниця Зоя Лерман народилася, живе і працює в Києві (Україна). Ця книга про її особисту і творчу біографію, складена на основі її особистої розповіді і за спогадами і враженнями її друзів і колег. Живопис і графіка, представлена в книжці, дозволяє скласти враження про творчість Зої Лерман набагато краще, ніж будь-які слова. Зоя Лерман – художник високого поетичного натхнення. Вона наділена унікальним даром передати мовою мистецтва вічні істини добра, любові і краси. Тому її творчість не підпорядкована дії часу. Зоя Лерман не має нагород і звань, які надає влада й офіційні державні організації. Вона – художник у найточнішому і єдиному значенні цього слова. 
Ця книга є унікальною спробою автора дослідити події, що відбувалися у Східній Галичині і в його рідному місті Бережанах у період між 1919 і 1945 роками, поглянути на них не лише очима людини, яка ще дитиною пережила страхіття війни і Голокосту, а й очима інших учасників драми – поляків, євреїв, українців і німців. Це не просто ретельне історичне дослідження складних стосунків між етнічними групами, не просто спогади про мирні “янгольські” довоєнні часи, про трагічний період нацистської окупації і звірства енкаведистів під час панування совєтів. Це також пошук людяного й доброго в людині, пошук пояснення того, що робить із неї нелюда. Автор книги професор Шимон Редліх – один з небагатьох євреїв східногалицького міста Бережани, якому вдалося вижити в той страшний час, і сталося це завдяки українській родині Концевичів і польській родині Кодогних. Він знайшов у собі сили повернутися в минуле і розповісти нам про нього. 
Проза: Марiя Матiос. Апокаліпсис, Григорий Канович. Иаков, Артур Фредекинд. Меланхолия. Поезія: Юлия Веретенникова. Стихи и песенки, Павло Вiнтман. Поміж учора і завтра, Юрий Штерн. Два стихотворения. Критика і публицистика: Самсон Мадиевский. Judebergustigung «Пособничество евреям», Йоханан Петровський-Штерн. Новітній Мойсей, Стив Левин. Говоря по совести, чистоту которой отрадно соблюсти, Михаил Рыбаков. Игривы Брейтмана остроты, Мирослав Маринович.
Поза рубриками: Йди, мій народе! Промова Президента України Віктора Ющенка на міжнародному форумі «Let my people go!», присвяченому 60-річчю визволення концтабору Освенцім 20 січня 2005 р.
Це число формувалося у складний період Помаранчевої революції. Тому читачам були запропоновані стаття Йосипа Зісельса «Если не сейчас, то когда?» та рефлексії Олександра Ірванця «Нотатки з революції» про події, що схвилювали весь український народ. У розділі «Проза» вміщені: кінороман Ф. Горенштейна «Сны Тимура», оповідання А. Фредекінда «Возрождение», Г. Аронова «Знак», оповідання класика американської літератури Б. Меламуда «Беженец из Германии». У розділі «Поезія» представлені вражаючі вірші Алли Айзеншарф, що відтворюють душевні почуття шестирічної дівчинки, яка разом зі старшою лише на кілька років сестричкою пережила жахіття Голокосту в містечку Немирові. 
«Єгупець», №13, відкриває публікація Виконавчого директора Американського єврейського комітету Девіда Харіса «Письмо забытого еврея» у перекладі Наталі Вельбовець.
«Єгупець» №12, містить Псалми Давидові в поетичному перекладі Сергія Аверинцева; добірку творів відомих письменників Ханни Краль (Польща), Григорія Кановича (Ізраїль), Уладзіміра Арлова (Білорусь), Етгара Керета (Ізраїль); низку віршів видатного єврейського поета Хаїма Нахмана Бялика та знамениту поему Переца Маркіша «Купа» (в українському перекладі Валерії Богуславської); статті Девіда Харріса (США) з детальним аналізом явища антисемітизму в Європі та на Близькому Сході, Ярослава Тинченка про єврейські збройні формування в Західній Україні під час громадянської війни; добірку віршів Леоніда Первомайського з майбутньої посмертної книги «Дикий Пегас»; листи Корнія Чуковського до Самуїла Маршака; спогади польського правозахисника та письменника Яцека Куроня під назвою «Віра і провина»; статті Рашита Янгірова про «піонера російської кінематографії» Абрама Осиповича Дранкова, Григорія Казовського про образ штетла в творчості єврейських художників, мистецтвознавця та скульптора Еммануїла Гельмана з дослідженням розвитку єврейської скульптури. 
У «Єгупці» №11, опубліковано нову повість Інни Лісової «Дама сдавала в багаж…», повісті Бориса Хазанова «Возвращение» та «Третье время», оповідання Ханни Краль та «Оптимистические этюды» Гелія Аронова; нові вірші Вадима Гройсмана та Мойсея Фішбейна; статтю Мойсея Береговського про наукову діяльність українського фольклориста проф. К. В. Квітки, маловідомі читачеві фейлетони Михайла Кольцова, епіграми Миколи Лукаша під влучною назвою «Шпигачки»; статті Алека Епштейна про ізраїльських арабів, Йосипа Зісельса про динаміку чисельності єврейського населення України, Наталі Панасенко з новими фактами біографії Корнія Чуковського; листування Саула Борового і Юліана Оксмана; «Семейное предание» Селіма Ялкута; статті Юрія Морозова і Тетяни Дерев’янко про витоки єврейського кіно, Бориса Бернштейна про творчість художника Павла Тайбера, Ірини Клімової та Діни Радбель про юного талановитого художника Гошу Ляховецького. 
Десяте, ювілейне число «Єгупця», уміщує чимало матеріалів різноманітних жанрів. Чільне місце посідає вперше опублікована в авторській версії п’єса С. Ан-ського «Дібук», яка довгі роки вважалася втраченою. Продовжено публікацію щоденника І. Хорошунової. Опубліковано в перекладі з польської твір Я. Корчака «На самоті з Богом», повість «Либретто» Інни Лісової, «Незачесані думки» Станіслава Єжи Леца, оповідання М. Рябчука; «Єврейські мелодії» Дж. Г. Байрона, поезії Р. Левінзон, М. Вейцмана. У рубриці «Критика та публіцистика» опубліковано статті «Общие корни» М. Соколянского, З. Рожненко про їдиш «Не хочу, щоб він помирав», Давида Харіса про арабо-ізраїльський конфлікт. Рубрика «Епістолярія» вміщує лист Я. Ядова до прокурора А. Я. Вішинського та листи Г. Кочура з Інтинського табору; У «Мемуарах» опубліковано уривки зі «Щоденника Львівського гетто» рабина Давида Кахане; «Мистецтво» представлене статтями І. Клімової, М. Сідура, О. Сидора-Гібелінди, В. Солодової. 
У дев’ятому числі «Єгупця» опубліковано унікальний твір – щоденник І. Хорошунової, який вона вела в окупованому Києві; оповідання Ханни Краль, вперше перекладені з польської, нові твори постійних авторів (С. Ялкута, Ж. Ковби, В. Скуратівського та ін.), вірші А. Німченка, Г. Фальковича, І. Захарової; низку літературознавчих і публіцистичних матеріалів (І. Сергєєвої, К. Петровської, Є. Дейч, Б. Зайцева), а також мистецтвознавчі есеї, присвячені майстрам живопису (А. Маневичу, С. Аккерману, М. Туровському), мемуари Н. Белінкової-Яблокової, нарис С. Цалика та П. Селігея про єврейських письменників, інтерв’ю з Є. Сверстюком, епістолярії Л. Квітка та ін. 
«Єгупць» №8 відкриває публікація С.Аверинцева «Опыт советских лет: солидарность в Боге гонимом». Альманах вміщує нову повість І.Лісової «Пасьянс «Четыре дамы», журнальний варіант повісті Г.Снєгірьова «Автопортрет 66», оповідання Т.Ахтман, Г.Аронова, «чорнобильські» анекдоти Б.Жолдака; низку віршів П.Маркіша, М.Лисянського, Н.Нікішиної, Ю.Каплана, а також вірші російськомовних поетів Ізраїлю Е.Максимова, Н.Локшиної, П.Лукаша, М.Сидельникова; також вірші І.Фефера, Г.Аполлінера, Х.Смирненського в перекладі М.Лукаша. У рубриці «Публіцистика» статті Д.Вайса та М.Беренбаума, Є.Бауера, Т.Возняка, Л.Фінберга; мемуари С.Ялкута, М.О.Глаголевої-Пальян, Л.Шерешевського, Р.Заславського, М.Коца та ін. 
Книга присвячена проблемі авторства “Протоколів сіонських старшин”, анонімного тексту, який самою своєю появою спровокував на початку ХХ століття масові і вкрай реакційні настрої, які подекуди діють і сьогодні.
