Спеціальний номер альманаху «Єгупець» познайомить українського читача з фрагментами багатої літературної спадщини євреїв Литви, або ж литваків, а також деякими аспектами їхньої культури та історії. Культура та література литовського єврейства пов’язані з надзвичайно широким простором – Великим Князівством Литовським, із яким нерозривне й минуле України. Євреї називали ці землі Lite, або ж Lita. Єврейська культурна традиція є одним із елементів органічного зв’язку між Литвою та Україною. Зрозуміло, що ця традиція неподільна зі світовою єврейською літературою, що століттями розвивалася на основі Біблії та релігійної культури юдаїзму. З цього древнього джерела у ХІХ столітті у Литві з’явилася світська художня література – це були твори адептів єврейського просвітницького руху, Гаскали, які писалися івритом. Вже ближче до середини ХІХ століття тут розквітла й художня література, написана їдишем. Вона інтенсивно розвивалася й осучаснювалася в першій половині ХХ століття, – особливо після того, як в Україні, на славнозвісній конференції 1908 року в Чернівцях, їдиш було оголошено такою ж повноцінною національною мовою, як і іврит. У цей період Вільнюс був одним із найважливіших центрів єврейської літератури, науки та книговидання, не поступаючись у престижності ні Варшаві, ні Нью-Йорку. У міжвоєнному Каунасі також вирувало єврейське літературне та художнє життя.
На першій та на останній сторінках обкладинки – репродукції картин Рафаеля Хволеса «Дівчинка з ґетто» та «Сходинки Ужупіса»
Художньо-публіцистичний альманах «Єгупець» / гол. ред. Леонід Фінберг. – № 26. К.: Дух і Літера, 2016 – 384 с.
Повний текст:
Рецензії:
- Оглядає: Юлія Ємець-Доброносова. Рецензія на альманах Єгупець, № 25, 26. Опубліковано у часописі «Критика», Рік XXII, число 7–8 (249–250)
