«І знову по колу» – це запис розмов з учасниками та учасницями повстання у Варшавському гетто (квітень 1943 року), які польська журналістка, есеїстка, письменниця і дослідниця Ханка Ґрупінська провадила у 1985–2000 роках. У фокусі діалогів-спогадів перебуває повсякденне життя в гетто і поза ним у реаліях Голокосту, подробиці роботи підпільних організацій, людські емоції та стосунки, біографії, порятунки і смерті, приготування до збройного виступу, нерівні бої з нацистами, відступ уцілілих повстанців із гетто, а також їхнє повоєнне життя в Польщі та за кордоном. Герої Варшавського гетто з відстані прожитих десятиліть міркують про природу Голокосту і Опору, про людські якості у критичні моменти, про добро і зло.
34-й номер альманаху «Єгупець» складається з дев’яти розділів.
У розділі «Дві війни» – поетична підбірка Станіслава Чернілевського, фрагменти бойового щоденника Олексія Сінченка, звернена до американських законодавців стаття Тімоті Снайдера про Україну й матеріал Льолі Кантор-Казовської щодо «Хамасу».
Розділ «Публіцистика» представлено виступом Шимона Переса, ювілейним інтерв’ю Тетяни Терен з Леонідом Фінбергом та статтею Єгуди Бауера, що висвітлює проблеми антисемітизму. Серед прозових творів номера – «Подорож людини під кепом» Майка Йогансена, (більше…)
Єврейські пісні на совєтську тематику, про які вже мало хто чув, страви з кошерної свинини, поступова підміна цінностей та традицій. Єврейська спільнота теж пережила цей період совєтизації та винищення того, що було рідним. Цей досвід незабаром стане унікальною книгою “Совєтське й кошерне. Єврейська народна культура в совецькому союзі в 1923-1939 роках”, яку чекаємо незабаром у видавництві “Дух і літера”. Тим часом, редакторка книги історикиня Ріна Ісаєва розповідає нам про найцікавіші сторінки книги та історію її створення.
Збірка статей відомого українсько-канадського історика Івана-Павла Химки висвітлює проблеми українсько-єврейських відносин часів Другої світової війни, вивчення яких досі потребує не лише професіоналізму, а й інтелектуальної сміливості. Спираючись на джерела з архівів України, США, Канади, Польщі, Німеччини та Ізраїлю, автор розповідає, як звикання до насильства, організованого та підбурюваного нацистською владою, вивільняло руйнівний потенціал людської психіки, що уможливив етнічні чистки навіть поза сферою контролю окупаційного режиму. Досліджуючи поведінку місцевого населення України під час Голокосту, він показує, що за різних обставин одні й ті самі індивіди могли бути і пасивними спостерігачами, і співучасниками злочинів, і рятівниками
У книзі канадського мистецтвознавця і літературознавця Мирослава Шкандрія проаналізовано, як в українській літературі ХІХ–ХХІ століть відображена єврейська присутність на українській землі. Автор досліджує основні сюжети, образи та парадигми української літературної традиції, пов’язані з українсько-єврейськими відносинами, а також їхню інтерпретацію в різні періоди історії – від відчуження, неприязні та протистояння до порозуміння, взаємодії та спільної боротьби за громадянські та національні права. (більше…)
У книзі канадського мистецтвознавця і літературознавця Мирослава Шкандрія проаналізовано, як в українській літературі ХІХ–ХХІ століть відображена єврейська присутність на українській землі. Автор досліджує основні сюжети, образи та парадигми української літературної традиції, пов’язані з українсько-єврейськими відносинами, а також їхню інтерпретацію в різні періоди історії – від відчуження, неприязні та протистояння до порозуміння, взаємодії та спільної боротьби за громадянські та національні права. 
