КУРТІН-ДЕНАМІ СІЛЬВІЯ
За словами Вальтера Беньяміна, «писати історію – це надавати датам обличчя». Щоб уособити десятиліття брехтівських похмурих часів (1933–1943), філософиня та перекладачка Ханни Арендт Сільвія Куртін-Денамі обрала три видатні постаті – жінок, єврейок і філософинь – чиє життя та думки були нерозривно пов’язані з потрясіннями їхньої епохи.
ДАУБЕР ДЖЕРЕМІ
На позір здається, ніби класик єврейської літератури Шолом-Алейхем добре відомий широкому загалу. Але насправді доробок письменника наразі доступний нам хіба на дрібку. Праця Шолома Рабиновича, який вигадав собі веселий псевдонім «Добридень», так тісно перепліталася з його особистістю, що народжувався окремий світ, де сама фігура автора являє суміш реальної людини й містифікованого, а подекуди аж міфічного персонажа.
Іван Монолатій
Головний герой цієї біографії – Яків Оренштайн – син народу Книги, дитина книгаря-комівояжера та єврейки-горянки. Його життя і праця пройшли в кількох державах – Австро-Угорській та Російській імперіях, Українській та Західноукраїнській Народних Республіках, Веймарській республіці, Другій Речі Посполитій та Третьому Рейху. За свою видавничу діяльність він став заручником російського окупаційного режиму, його оголосили шпигуном, звинуватили у політичній неблагонадійності та зраді державі. Він співпрацював з інститутами української еміграції, купував літаки для УНР, був дипломатичним радником й посередником між Українською військовою організацією та єврейськими міжнародними організаціями, підтримав ідею створення українського університету.
Ґрупінська Ханка
«І знову по колу» – це запис розмов з учасниками та учасницями повстання у Варшавському гетто (квітень 1943 року), які польська журналістка, есеїстка, письменниця і дослідниця Ханка Ґрупінська провадила у 1985–2000 роках. У фокусі діалогів-спогадів перебуває повсякденне життя в гетто і поза ним у реаліях Голокосту, подробиці роботи підпільних організацій, людські емоції та стосунки, біографії, порятунки і смерті, приготування до збройного виступу, нерівні бої з нацистами, відступ уцілілих повстанців із гетто, а також їхнє повоєнне життя в Польщі та за кордоном. Герої Варшавського гетто з відстані прожитих десятиліть міркують про природу Голокосту і Опору, про людські якості у критичні моменти, про добро і зло.
Подано досвід неупередженої біографії найвідомішого українського драматурга радянської доби Олександра Євдокимовича Корнійчука (1905–1972), найодіознішої постаті української культури і театрального істеблішменту ХХ століття. Отримавши всі можливі відзнаки, Корнійчук сприймався людьми, звиклими думати над тим, де вони перебувають, як той, хто у сценічному втіленні уособлював негатив радянської ідеології з її візантійщиною та приховану антилюдяність соціалістичного експерименту.
