Зміст:
Поза рубриками. Леонід Фінберг. Ми не помітили, як змінилися: Промова на церемонії вручення нагороди «Світло справедливості» за моральне, духовне та етичне лідерство.
Проза. Віорел Котик. Ярмулка. Сюзі; Йорам Канюк. Рік 1948.
Поезія. Станіслав Чернілевський. Переклади Осипа Мандельштама, Бориса Пастернака та Анни Ахматової; Марія Тілло (Абрамович). Вірші.
Критика та публіцистика. Галина Аккерман, Філіп де Лара. Україна, Європа і пам’ять про Голокост; Мирослав Шкандрій. Формування єврейської ідентичності в українській літературі, 1914–1929; (більше…)
Збірка есеїв, «монтажі», як її називала Дебора Фоґель, постала не тільки з листувань (сьогодні зниклих) із Бруно Шульцом, але і з її власних, оригінальних естетичних теорій. Фоґель захоплювалась конструктивізмом у живописі та модернізмом у літературі, але глибоко в душі залишилась митцем-ліриком. Своїм текстам вона старалась надати рис газетного репортажу, композиції, складеної з окремих швидких знимків, таких, що наче не зазнали відбору. Її герої, навмисно схематичні і схожі на манекенів, гуляють вулицями вигаданого, геометричного міста, яке нагадує то Париж, а то Львів. 
