Художньо-публіцистичний альманах «Єгупець» № 32

32-й номер альманаху «Єгупець» умовно поділений на дві частини: війна та довоєнний період. «Воєнний» блок альманаху уміщає статтю Тімоті Снайдера «Девʼять тез про путінський фашизм», нарис Костянтина Сігова «Скарб українського опору має розбудити Європу», щоденники війни Олени Стяжкіної, добірку поезій Бориса Херсонського, вірші Ії Киви, Дарини Чупат, Олександра Авербуха, Олафа Клеменсена, Юлії Мусаковської.
«Довоєнний» блок альманаху представлений добіркою поезій Богдани Матіяш, перекладами з німецької віршів Неллі Закс, статтею Йоханана Петровського-Штерна
(більше…)

Художньо-публіцистичний альманах «Єгупець» № 31

31-й номер художньо-публіцистичного альманаху «Єгупець» присвячено 80-м роковинам трагедії Бабиного Яру. Номер відкриває експертна анкета про осмислення цієї трагедії. Серед респондентів – провідні інтелектуали сучасності, Адам Поморський (літературознавець, перекладач, президент польського ПЕН-клубу), Юрій Щербак (письменник, громадський діяч, Надзвичайний і Повноважний посол України, експосол в Ізраїлі, США, Мексиці й Канаді), Маріанна Кіяновська (поетка, перекладачка, літературознавиця), Девід Саттер (американський журналіст та публіцист, автор книг «Доба безумства. Занепад і кінець Радянського Союзу» (Дух і Літера, 2018), «Менше знаєш, краще спиш. Шлях Росії до терору та диктатури за Єльцина та Путіна» (Дух і Літера, 2016), (більше…)

У пам’ять про художника Якима Левіча (1933–2019)

Минулого тижня на 87-му році життя залишив цей світ Яким Левіч, один із найяскравіших художників українського мистецького андеграунду 1960–80-х років, книжковий ілюстратор, співтворець пам’ятника скорботи “Менора” у Бабиному Яру.

Ми сумуємо разом з усіма, кому дорогі твори Митця, і берегтимо світлу пам’ять про нього.

Минулоріч наукова співробітниця нашого Центру Елена Андреева взяла в Якима Левіча глибоке і надзвичайно цікаве інтерв’ю, яке ми вперше публікуємо для вас сьогодні.

Разговор с Акимом Левичем (2018)

Во время войны мы были в эвакуации в Ташкенте. Там в это время было довольно много интеллигенции – из Петербурга, Москвы. Я уже тогда начинал рисовать. Мама взяла мои рисунки и отнесла в Ташкентский дворец пионеров, Там старик – художник ленинградский, посмотрел на мои рисунки: «Я обязательно хочу с ним встретиться. Через неделю я буду не так занят». И через неделю, мы с мамой пришли. А его ассистентка говорит: «Он умер» (більше…)

Свою книгу спогадів я присвятила Києву і Україні, – художниця Катерина Рапай

(більше…)

Катерина Рапай. Подвійна експозиція

Спогади Катерини Рапай – оповідь-свідчення про знаний і незнаний художній Київ другої половини ХХ століття. Нариси про близьких – родину Якутовичів, Григорія Гавриленка, Сергія Параджанова і найближчих – бабусю Зінаїду Йоффе та батьків Ольгу Рапай-Маркіш і Ніколая Рапая сплетені із розповіддю про власне дитинство і навчання в Художньому інституті.

Слово Катерини добре, чутливе, та, водночас, ретельне і без маскувань, − власне, як і належить розповідати історію. (більше…)

Книга на сайті
видавництва