23-й номер альманаху «Єгупець» розпочинається текстом промови Леоніда Фінберга на церемонії вручення премії Фундації Омеляна та Тетяни Антоновичів «Підстава для оптимізму». У розділі «Проза» опубліковані твори Ісаака Башевіса Зінгера «Корона з пір’я» та «Кабаліст зі східного бродвею», повість Сергія Черепанова «Понедельник, вторник». Рубрика «Поезія» представлена віршами Інни Лісової, Леоніда Череватенка, Лесі Лисенко, Дениса Голубицького, Дебори Фогель у перекладі з їдишу Юрка Прохаська. Розділ «Критика та публіцистика» містить у собі текст виступу Йосипа Зісельса на народному вічі Євромайдану 15 грудня 2013 року, дослідження Синтією Озік творчості І. Б. Зінгера, Бруно Шульца та Шолом-Алейхема у перекладі Ярослави Стріхи, дві глави з майбутньої книги Олі Гнатюк “Відвага і страх” про історію окупованого Львову, стаття Анни Прохорової про проект «Я сторож брату моєму» про людей, що постраждали за допомогу євреям під час Голокосту. (більше…)
Антологія знайомить читачів із творчістю 16 ізраїльських авторів у перекладах провідних українських поетів. Книга є документом поетичного покоління, що об’єднує поетів, які народилися в Ізраїлі, та репатріантів із різних куточків світу; вихідців із родин, які оминули лиха Другої світової, і нащадків європейських євреїв, урятованих під час Катастрофи. Серед сучасних авторів Антології є поети, заангажовані у процеси арабо-ізраїльського протистояння, й такі, що відмежовуються від політики; вихідці з ультра-ортодоксального середовища і світські євреї; містяни та мешканці кібуців…
Ця книга – найбільш повне зібрання перекладів українською поетичної спадщини великого єврейського поета Давида Гофштейна. В основу книги покладений двотомник вибраних творів Д. Гофштейна, виданий мовою оригіналу 1977-го року в Тель-Авіві (Ізраїль) видавництвом «Ісроел-бух», та «Вибране» Д. Гофштейна, видане українською 1968-го року в Києві видавництвом «Радянський письменник». Упорядником обох видань була вдова поета, Фейга Гофштейн. У пропонованій книзі відновлені всі присвяти й епіграфи, що зі зрозумілих причин не могли бути оприлюднені в українському виданні за радянських часів.
Книга віршів Інни Лісової приходить до читача пізніше її прозових творів («Дама сдавала в багаж…», «Пасьянс «Четыре дамы», «Бессарабский романс»). Але це не «вірші прозаїка» (як буває і «проза поета»), а ліричний відгомін спогадів до ненаписаного роману про особисту долю.
