У мінімалістичній прозі і поезії Дебора Фоґель (1900–1942) творить унікальну філософію речей. Її положення не систематизовано, а химерно, але зі стилем і смаком, розкидано по різних текстах. Тож читання книжки перетворюється на пригоду-мандрівку із полюванням на парадоксальні тези такої філософії, хоч їх і не треба довго вишукувати. У збірці представлено написану на початку 1930-х років коротку прозу, в якій яскраво відбилися і ориґінальний стиль, і особливості естетичної теорії, яку створила Фоґель, і розуміння специфіки людського існування в місті серед істот і речей, квітів і манекенів, пригод і непотребу.
Фоґель називала свої есеї «монтажами», і таке авторське означення їх добре характеризує. (більше…)
Чим дивували світ п’ять знавців архітектури минулих століть?
Еврейский народ много раз в истории стоял на грани исчезновения. Египетский плен, потом вавилонский, изгнание римлянами из Эрец Исраэль, а в средневековье — из своих домов в Англии, Франции и Испании, трагедия Холокоста… Не чудо ли, что евреи не только не растворились среди других народов, но и сохранили свой язык, религию и идентичность? А вместе с ними веру в божье провидение и неугасаемую надежду на лучшее будущее.
