Незважаючи на літні відпустки, зала Книгарня “Є”, де ми презентували книгу Олени Стяжкіної “Стигма окупації: Радянські жінки у самобаченні 1940-х років“, виявилася переповненою, а дискусія про людину між тоталітарними режимами і про ремесло сучасного історика була справжньою інтелектуальною насолодою.
“Я відчула біль – біль, який йде від кожної сторінки в цій книжці, бо це пише людина, яка перекинула місточок між окупацією Другої світової і тією окупацією, яка є зараз”, – розповіла історикиня Тамара Вронська.
“Шакал стогне, коли він голодний, у кожного дурня вистачає глупоти для смутку, і лише мудрець роздирає сміхом завісу буття”, – говорить житомирський раббі у “Конармії” Ісаака Бабеля.
Нині ми вшановуємо 125-річчя від дня народження Бабеля. Великого сина Одеси, який все життя умів чути біль ближнього, але мав дар віднайти у трагічному парадоксально смішне – і прагнув, щоб разом із ним посміхалися інші. (більше…)
На одній із пар в університеті імені Сковороди викладачка повідомила, що «Ушкалов більше не вважає себе “давником”». І ця чутка, хоч якою парадоксальною здавалася від початку, підтверджується «Чарівністю енергії». Та й подумавши про це більше, доходимо до розуміння такої позиції дослідника.
Як зазначав сам Леонід Ушкалов, одна з його колег-літературознавиць після розмови з ним сказала: «Ви – домодерна людина в постмодерну епоху!». Цю тезу він волів би, певно, вживати як автохарактеристику або, принаймні, багатозначно додавати до неї: «щось у цьому є». (більше…)
“Якщо у Польщі поміж 1945 і 1948 роком Єврейська історична комісія видає десятки томів зі свідченнями.., то в Радянському Союзі це практично мінімізується, – розповідає у у програмі “Дух і Літера” на Ukrlife TV професорка НаУКМА та Варшавського університету Оля Гнатюк. – Але це не означає, що не було таких спроб. Письменники, і зокрема письменники єврейського походження, також намагаються це робити – свідчити про пам’ять своїх близьких, своїх співвітчизників, які загинули під час Голокосту, свідчити про війну…
Як з’ясувалося, в більшості авторів, які публікувалися між 1945 і 1946 роком, доля складається так, що вони опиняються в концтаборах – у кращому випадку. Деякі були знищені. (більше…)
