Школа перекладів з їдишу та івриту українською мовою

Керівники: Олена Бондаренко, Наталя Риндюк

В рамках цього проєкту, започаткованого у 2016 році за підтримки Вааду України, поступово постає школа перекладів українською мовою з їдишу та івриту. Починаючи із 2017 року найбільш здібні студенти, які за попередній рік здобули навички професійно перекладати тексти з їдишу та івриту, почали працювати над перекладами окремих творів. На сьогодні маємо 5–6 досвідчених перекладачів з їдишу та івриту, які активно співпрацюють із Центром, частина з них – студенти та випускники магістерської та сертифікатної програм із юдаїки в НаУКМА. Перекладені твори публікуються як самостійні книжки, а невеликі за обсягом оповідання або ж окремі фрагменти друкуються в художньо-публіцистичному альманасі «Єгупець».

Найбільшим досягненням роботи Школи став переклад «Тев’є-молочника» Шолом-Алейхема (Олександра Уралова), який вийшов друком у видавництві «Знання». Це перший в українській історії переклад, оскільки за радянських часів Шолом Алейхема, та й не тільки його, частіше переказували, ніж перекладали. Обсяг книги майже на чверть більше за його радянський аналог. 2019 року за цю роботу Олександру Уралову було відзначено Премією Української асоціації юдаїки ім. Мартена Феллера та Жанни Ковби. Перекладачка працює над наступними творами класика.

Ще однією перемогою стала книга Менделя Ошеровича «Як живуть люди в Радянській Росії» про Великий голод – переклад публікацій газети «Форвертс» 30-х років. Перекладено також твори Давида Бергельсона, Дебори Фогель, Іцхока-Лейбуша Переца та ін.

2019 року завершено роботу над перекладом прозової книги Аврома Суцкевера «Із Віленського гетто» та книги «Зелений акваріум» (видано під однією обкладинкою 2020 р.), підготовлено та видано переклад творів з їдишу та польської Дебори Фогель «Білі слова: Есеї, листування, рецензії та полеміки».

Також Школа розпочала роботу над зібранням та перекладом текстів для «Антології єврейської літератури Східної Європи». В Антології будуть перекладені твори лауреатів Нобелівської премії Шмуеля Йосефа Агнона та Ісаака Башевіса Зінгера, а також Шолом-Алейхема, Ісаака Бабеля та багатьох інших. Упорядницею антології є Олександра Уралова, перекладачка, співробітниця Центру юдаїки та викладачка мови їдиш на сертифікатній програмі з юдаїки в НаУКМА.

З івриту українською перекладено прозові тексти Орлі Кастель-Блюм та поезія Ієгуди Аміхая. Завершено переклад книги Йорама Канюка «Рік 1948» (видано 2020 р.).

2017 року започатковано перекладацький семінар для учасників Шкіл перекладів з івриту та їдишу, на якому виступали Володимир Каденко, Олександра Уралова, Андрій Павлишин, Леся Лисенко, Наталя Комарова. Лектори продемонстрували учасникам програми особливості перекладу, які, в першу чергу, залежать від філософії і теорії перекладу, а не лише від особливості мов.

Єврейські театри в Україні у ХХ столітті

Єврейські театри в Україні були яскравим і потужним явищем. Існувало багато різних єврейських (їдишських) театрів. Починаючи з головних державних театрів, таких як Перший Всеукраїнський державний єврейський театр (ГОСЕТ), який спочатку був у Харкові, потім у Києві та, нарешті, в Чернівцях, Одеський ГОСЕТ, дитячий маріонетковий єврейський театр у Києві; і закінчуючи невеликими, аматорськими театрами, які активно і успішно працювали на території України. Однак історія єврейських театрів практично невідома.


Виставка «З історії єврейських театрів: Україна, ХХ століття» (25 вересня – 30 листопада 2019 р.), організована Центром юдаїки НаУКМА спільно з Музеєм театрального, музичного та кіномистецтва України та Національним художнім музеєм, у безпрецедентно повному обсязі відобразила майже всі етапи історії єврейського театру в Україні. Різноманітні документи, фотографії та афіші продемонстрували розмаїття форм єврейського сценічного мистецтва та його художнього самовираження. На виставці було представлені експонати – здебільшого вперше – із фондів Музею театрального, музичного та кіномистецтва України й Національного художнього музею України.

За час роботи виставки було проведено чотири кураторські екскурсії (Гілель Казовський, Анна Уманська, Ірина Мелешкіна) експозицією для дорослих та юних відвідувачів.

Центр юдаїки також підготував та видав мистецьку монографію Ірини Мелешкіної «Мандрівні зорі України: Сторінки історії єврейського театру». Авторка – театральний історик, дослідник, експерт з історії українського та єврейського театрів в Україні – працює в Музеї театру, музики та кіно України з 1987 року (від 2009 року – заступниця директора з наукової роботи). Вона має доступ до унікальної колекції цього музею, яка містить понад 2000 найменувань матеріалів, присвячених єврейським театрам: фотографії, театральні програми та афіші, ескізи костюмів та декорацій, документи тощо. Книга стане в нагоді студентам та викладачам-культурологам, театралознавцям, мистецтвознавцям, дослідникам юдаїки та української культури.

Відкриття виставки “З історії єврейських театрів: Україна, ХХ століття”


Єврейські театри були невід’ємною частиною культури в Україні. Однак вже до 1950 року радянська влада змусила театри припинити своє існування. У Києві відкрили ексклюзивну виставку, на якій представлені афіші на ідиш, яким майже 100 років, раритетні фото та ескізи до костюмів. Більше про це дізнавайтеся у відео.

Джерело: Ой вей: UA, 10 жовтня 2019.

Підготовка та проведення виставки робіт Ольги Рапай-Маркіш та видання альбому-книги спогадів про майстриню «Ольга Рапай-Маркіш: життя та творчість» (видавницво «Дух і Літера»)

Керівник: Леонід Фінберг

 

Ольга Рапай-Маркіш (1929–2012) – донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка. Вона сама пережила заслання і поразку в правах, розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників.

Проте самі твори Ольги Рапай у дивний спосіб суперечать її біографії, ніби кидають їй виклик — і водночас є невіддільними від її долі. Світ кераміки Рапай – це чудове й унікальне переплетіння традицій і казки, міфології і побуту. Це яскравий світ, де поряд у злагоді живуть люди, тварини, птахи і фантастичні істоти.

Створення Віртуального музею Василя Стуса

Керівники: Дмитро Стус, Олексій Сігов, Леонід Фінберг

 

Постать Василя Стуса, як мало кого іншого, дає для цього багатий матеріал, адже поет був причетний до всіх найважливіших процесів і больових точок нашої історії в другій половині минулого століття. Віртуальний музей представлятиме історію життя і творчості Василя Стуса в контексті історичних, політичних і культурних подій ХХ століття, показує його особистість через репліки друзів і ворогів, рукописи і речі, вчинки і щоденникові записи, живі голоси й мистецькі інтерпретації.

Віртуальний інтерактивний музей – це вікно в приватний світ людини і водночас – частина великої історії, що складається з мікроісторій реальних людей. У Віртуальному музеї автори планують показати, як XX століття впливало на формування Василя Стуса і як сам поет впливав і продовжує впливати на український соціум своїми творами, вчинками і, врешті, самою присутністю. Такий погляд на історію дає змогу глибше зрозуміти причини того, що відбувається в Україні та її культурі сьогодні, а також запропонує молоді приклади пошуку себе у світі.

Музей Василя Стуса існуватиме у віртуальній формі: кожен відвідувач зможе побачити Стусові рукописи, приватні речі та фотографії, почути його голос та найцікавіші мистецькі інтерпретації його творчості. Передбачено й зворотний зв’язок із відвідувачами, – старшокласниками, студентами, вчителями та викладачами – аби пріоритетно висвітлювати та пояснювати найцікавішу для них інформацію.