Єврейські пісні на совєтську тематику, про які вже мало хто чув, страви з кошерної свинини, поступова підміна цінностей та традицій. Єврейська спільнота теж пережила цей період совєтизації та винищення того, що було рідним. Цей досвід незабаром стане унікальною книгою “Совєтське й кошерне. Єврейська народна культура в совецькому союзі в 1923-1939 роках”, яку чекаємо незабаром у видавництві “Дух і літера”. Тим часом, редакторка книги історикиня Ріна Ісаєва розповідає нам про найцікавіші сторінки книги та історію її створення.
УПОРЯДНИЦЯ СІМАКОВА СВІТЛАНА
Київський єврейський театр «Мазлтов» Георгія Мельського мав особливий дух і свої фахові секрети. Ними у своїх спогадах про дивовижне театральне життя наприкінці 1980-х – на початку 1990-х діляться учасники творчого процесу. Цікаво буде не лише дослідникам єврейської культури, любителям театру і юдаїки в Україні, а й кожному, для кого важливо відчувати культуру не абстрактно, а наочно, як живий подих живих людей.
Як судили без суду в Совєтському Союзі, ховали в’язнів від сусідів та змушували людей красти їжу у друзів. Що здавалось страшнішим німецького концтабору та як залишитись людиною в нелюдських умовах. Ця книга написана російською, але ніколи не видавалась в Россії. Та чи буде? Навряд чи найближчим часом. Але ми мусимо знати правду та розповідати іншим. Про життя та ув’язнення доктора філософії Юліуса Марголіна – в інтерв’ю з історикинею Ріною Ісаєвою, яка долучилась до першого видання книги спогадів “Подорож до країни Зе-Ка” “На підставі п’ятирічного досвіду я стверджую, що радянська влада створила у своїй країні підземне пекло, царство рабів за колючим дротом, недоступне контролю світової громадської думки”, – Юліус Марголін.
Дивитись інтерв’ю повністю
Саша Уралова, перекладачка та викладачка їдишу, про унікальний досвід перекладу А. Суцкевера та цікаві сторінки його життя. Співець їдишу та приклад сміливої боротьби в окупації. Чому ще може навчити нас Суцкевер Авром та його унікальна творчість – дивіться в інтерв’ю. Два прозових твори поета Аврома Суцкевера (1913–2010) в українському перекладі з їдишу публікуються вперше: книга нарисів «Із Віленського гетто» та збірка поезій у прозі «Зелений акваріум. Оповідання». Перший твір Суцкевер написав як свідок подій Другої світової війни та Голокосту – разом із євреями литовської столиці поет був ув’язнений у Віленському гетто. За цих умов Суцкевер із іншими митцями та літераторами кілька років поспіль займався порятунком культурної спадщини литовського єврейства від повного знищення, а пізніше боровся за життя і свободу у складі партизанського загону. Другий твір містить тексти різних років, в яких у притчевій формі переосмислено дитинство, дорослішання та виживання за умов Катастрофи, а також подальшу долю поета, його життя в новоутвореній Державі Ізраїль та несподівані зустрічі під час подорожей світом.
Репортаж з події
33-тє число альманаху складається з двох частин: «Війна» й «Довоєнне». У першій – есей і фрагменти щоденника Олени Стяжкіної, інтерв’ю з біженцями й волонтерами, статті Костянтина Сігова та Віти Сусак, а також фрагменти поетичних циклів Маріанни Кіяновської та Ольги Самолевської.
До другої частини увійшли фрагмент книги Льва Копелєва, «Єврейські фактазії» Велвла Черніна, переклади малої прози Марека Гласка та оповідань Ісака Бабеля, вірші Олени Аксельрод, Наталії Хаткіної, Халіни Посвятовської й добірка поезій «Зухвале єврейське віконце» (більше…)
