Центр досліджень історії та культури східноєвропейського єврейства із вересня 2025 до червня 2026 року проводить культурно-просвітницьку програму щомісячних публічних заходів «АРТ ЮДАЇКА», спрямованих на осмислення єврейської культурної спадщини України через призму архівних і бібліотечних фондів Центру, досвіду академічної та просвітницької діяльності більш ніж за 30 років.
Програма включає цикл щомісячних зустрічей (теми яких представлена нижче), а також організації мистецьких та історико-документальних виставок (арт юдаїка, листівки та плакати єврейських партій та рухів, документи письменницьких архівів, включаючи досвід ГУЛАГу тощо), покази рідкісних фільмів, лекції – презентації музичних архівів (зокрема — спадщина Мойсея Береговського) та публічні обговорення.
Проєкт здійснюється у партнерстві з ЄСКЦ «Гілель Київ» та Бібліотекою ім. Ошера Шварцмана за підтримки JDC Ukraine. (більше…)
Спогади Катерини Рапай – оповідь-свідчення про знаний і незнаний художній Київ другої половини ХХ століття. Нариси про близьких – родину Якутовичів, Григорія Гавриленка, Сергія Параджанова і найближчих – бабусю Зінаїду Йоффе та батьків Ольгу Рапай-Маркіш і Ніколая Рапая сплетені із розповіддю про власне дитинство і навчання в Художньому інституті.
Книга про скульпторку Ольгу Рапай-Маркіш (1929–2012), одну з найвідоміших постатей в царині української кераміки, розповідає про неї та її творчість. Донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка, Ольга сама пережила заслання і поразку в правах. Вона розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників. Сам світ її робіт у дивний спосіб суперечить її біографії, ніби кидає їй виклик – і водночас є невіддільним від її долі. 
Ольга Рапай-Маркіш (1929–2012) – донька розстріляного у справі Єврейського антифашистського комітету поета і драматурга Переца Маркіша і репресованої як «член родини зрадника Батьківщини» філолога Зінаїди Йоффе, падчерка розстріляного за «український націоналізм» мовознавця і перекладача Бориса Ткаченка. Вона сама пережила заслання і поразку в правах, розділила трагічну долю безлічі своїх сучасників.
