Збірка «Євген Сверстюк — Валерія Андрієвська: Листування» вийшла друком 2019 року у видавництві «Дух і Літера», співвидавцями якого є Леонід Фінберг і Костянтин Сігов. Упорядкували — ні, духовно виносили цю збірку — Валерія Андрієвська і добрі друзі родини, Олена Голуб та Олексій Сінченко. Авторкою ґрунтовної і вдумливої передмови є Раїса Лиша — довголітня колеґа Євгена Сверстюка з редакції його газети «Наша віра». Текстологічне опрацювання блискуче виконав Олексій Сінченко, подавши до тексту численні і ретельно підготовані коментарі. Усім їм — низький поклін і подяка від вдячних читачів. (більше…)
Кандидат історичних наук, магістр ЛНУ ім. Івана Франка Юрій Скіра під час навчання на Магістерській програмі з екуменічних наук УКУ зацікавився постаттю Климентія Шептицького. Спочатку він планував зосередитися на якомусь аспекті життя Шептицького — і його зацікавила участь Блаженного у порятунку євреїв під час Другої світової війни. Та занурившись глибше в це питання, стало зрозуміло, що через брак джерел неможливо написати працю, присвячену тільки участі Климентія Шептицького в порятунку євреїв. В процесі роздумів над розширенням теми Юрій звернув увагу на те середовище, з якого походив Климентій Шептицький — а саме на монахів Студійського уставу. (більше…)
Минулого тижня на 87-му році життя залишив цей світ Яким Левіч, один із найяскравіших художників українського мистецького андеграунду 1960–80-х років, книжковий ілюстратор, співтворець пам’ятника скорботи “Менора” у Бабиному Яру.
Ми сумуємо разом з усіма, кому дорогі твори Митця, і берегтимо світлу пам’ять про нього.
Минулоріч наукова співробітниця нашого Центру Елена Андреева взяла в Якима Левіча глибоке і надзвичайно цікаве інтерв’ю, яке ми вперше публікуємо для вас сьогодні.
Разговор с Акимом Левичем (2018)
Во время войны мы были в эвакуации в Ташкенте. Там в это время было довольно много интеллигенции – из Петербурга, Москвы. Я уже тогда начинал рисовать. Мама взяла мои рисунки и отнесла в Ташкентский дворец пионеров, Там старик – художник ленинградский, посмотрел на мои рисунки: «Я обязательно хочу с ним встретиться. Через неделю я буду не так занят». И через неделю, мы с мамой пришли. А его ассистентка говорит: «Он умер» (більше…)
Незважаючи на літні відпустки, зала Книгарня “Є”, де ми презентували книгу Олени Стяжкіної “Стигма окупації: Радянські жінки у самобаченні 1940-х років“, виявилася переповненою, а дискусія про людину між тоталітарними режимами і про ремесло сучасного історика була справжньою інтелектуальною насолодою.
“Я відчула біль – біль, який йде від кожної сторінки в цій книжці, бо це пише людина, яка перекинула місточок між окупацією Другої світової і тією окупацією, яка є зараз”, – розповіла історикиня Тамара Вронська.
